— І ходити напівголим по квартирі — це частина доручення?
— Ти ж знаєш цих ванірських чоловіків. Сплять і бачать, як би похизуватися своїми мускулами.
Гант закотив очі, а Юніпер засміялася.
— Я в шоці, що ти взагалі дозволила йому лишитися, Бі.
— Власне, у мене не було вибору.
— Гм-м-м.
На паркет глухо опустилися босі ноги.
Ти ж знаєш, що він усе чує? Мабуть, так розпушив пір’я, що й у двері не пролізе.
Гант обперся на стільницю, слухаючи гудіння кавоварки, коли у коридор вийшла Брайс.
— Розпушив?
Вона явно проігнорувала подружчине прохання вдягнутися. З кожним кроком блідо-рожевий мереживний край нічної сорочки ковзав по її стегну, злегка підскакуючи й оголюючи товстий грубий шрам на лівій нозі. Побачивши, що він з нею зробив, Гант відчув, як усередині нього все перевернулося.
— Підніми погляд, Аталаре, — протягнула вона, і Гант насупився.
Але одразу за Брайс, легенько цокаючи копитцями по паркету, йшла Юніпер із коричневим пакетом у руках.
— Я просто забігла занести тобі це. У мене репетиція о… — Вона дістала телефон з кишені своїх обтислих чорних легінсів. — От блін. Уже зараз. Бувай, Бі, — вона кинулася назад до дверей, вражаюче влучно закинувши пакет на кухонний стіл.
— Щасти тобі. Подзвони пізніше, — сказала Брайс, збираючись роздивитися примирливе підношення фавни.
Затримавшись у дверях, Юніпер сказала Ганту:
— Роби свою роботу, Умбро Мортісе.
І зникла.
Брайс вмостилася на білому шкіряному стільці за скляним столиком і, діставши шоколадний круасан, зітхнула. Відкусивши шматок, вона застогнала від задоволення.
— А легіонери їдять круасани?
Гант стояв на місці, обпершись об стільницю.
— Ти серйозно питаєш?
Брайс уминала за обидві щоки.
— Чого ти так рано встав?
— Уже майже пів на восьму. Не так уже й рано. Але твоя химера майже всілася мені на обличчя, тож як я міг не встати? І скажи, у кого ще є ключі від цієї квартири?
Вона доїла круасан.
— У моїх батьків, Юніпер і консьєржа. До речі… треба віддати його комплект і зробити собі новий.
— І мені.
Другий круасан був на півдорозі до її рота, але вона його відклала.
— Цього не буде.
Він пильно подивився на неї.
— Ні, буде. І ти зміниш захисні заклинання, щоб я міг отримати доступ…
Вона відкусила круасан.
— Хіба не виснажливо постійно бути альфа-козлом? У вас що, є якийсь довідник? Можливо, таємні групи підтримки?
— Яким козлом?
— Альфа-козлом. Владним і агресивним, — вона махнула рукою на його голий торс. — Знаєш, ви, чоловіки, з найменшого приводу рвете на собі сорочку, ви знаєте два десятки способів убивати людей, жінки аж зі шкури пнуться, щоби бути разом з вами, а коли ви нарешті залізаєте якійсь із них у труси, то перетворюєтеся на божевільних самців, які тільки й прагнуть спаровуватися, забороняючи іншим чоловікам дивитися чи навіть говорити з нею, вирішувати, що і коли вона має їсти, вдягати, коли бачитися з друзями…
— Що ти таке верзеш?
— Ваші хобі — це постійні роздуми, бійки і волання, ви досконало опанували прерізні способи гарчання і ричання, у вас свій гурток крутих хлопців, але щойно один з вас одружується, решта починає сипатися, як кісточки доміно, і помагай вам боги, коли у вас починають народжуватися діти…
Він вихопив у неї круасан. Брайс враз замовкла.
Вона здивовано витріщилася на нього, тоді на круасан, і Гант, підносячи смаколик до рота, подумав, що вона зараз його покусає. Чорт, а смачно ж.
— По-перше, — сказав він, підтягнувши стілець, розвернувши його спинкою вперед і всівшись, широко розставивши ноги, — останнє, що мені хотілося би, — це переспати з тобою, тож усю цю маячню про секс, парування і дітей можна виключити. По-друге, у мене немає друзів, тож найближчим часом не чекай, що я кудись гайну з ними відпочити. По-третє, якщо вже говорити про відсутність одягу… — Він доїв круасан і багатозначно глянув на неї. — Це не я щоранку розгулюю по квартирі у ліфчику й трусах, доки зрештою не вдягнуся.
Він щосили намагався викинути це з голови: як після ранкової пробіжки вона більше години робила зачіску і макіяж у самій лише спідній білизні, якої у неї, схоже, був великий і вражаючий вибір.
Гант подумав, що якби він виглядав так, як вона, то теж би так вичепурювався.
Брайс у відповідь лише сердито глянула на нього — на його рот і руку — і буркнула:
— Це був мій круасан.