Пропищала кавоварка, але він не зрушив з місця.
— Ти зробиш мені новий комплект ключів. І додаси мене на магічну панель. Тому що це частина моєї роботи, а наполегливість не є першою ознакою альфа-козла — це ознака того, що я хочу бути впевненим, що ти не помреш.
— Не треба так лаятися. Ти засмучуєш Сирінкса.
Він нахилився так близько, що помітив золоті цятки в її бурштинових очах.
— Крихітко, ти сама ще та лихослівниця. А судячи з того, як ти себе поводиш, гадаю, альфа-козлом ти назвала не того.
Брайс зашипіла.
— Бачиш? — манірно промовив він. — Як ти там казала? Прерізні способи гарчання і ричання? — Гант махнув рукою. — Ось тобі й маєш.
Вона постукала нігтями кольору сутінкового неба по скляному столику.
— Ніколи більше не їж моїх круасанів. І припини називати мене крихіткою.
Гант самовдоволено посміхнувся і підвівся.
— Мені треба злітати до Коміціуму по речі. А де будеш ти?
Брайс набурмосилася і нічого не сказала.
— Відповідь така: зі мною, — вів далі Гант. — Відтепер куди б ти чи я не збиралися, ми йдемо разом. Зрозуміла?
Вона показала йому середній палець. Але більше не сперечалася.
29
Михей Домітус, може, і був ще тим гівнюком, але він принаймні давав своїм тріаріям вихідні — або рівноцінний відгул пізніше, якщо вони через якесь завдання були змушені під час них працювати.
Джесіба Роґа вихідних не визнавала — воно й не дивно. І оскільки Квінлан сьогодні чекали на роботі, Гант вирішив, що вони навідаються до казарм Коміціуму в обідню перерву, коли більшість людей буде зайнята іншим.
На той час, коли Гант вилетів слідом за Брайс, супроводжуючи її на роботу, завіса густого туману ще не розсіялася. Нової інформації щодо вибуху йому не надходило, не було й згадок про інші напади, схожі на напади кристалоса.
Але Гант усе одно не зводив очей зі своєї червоноволосої підопічної внизу, уважно роздивляючись кожного, хто проходив повз неї. Більшість перехожих, помітивши Сирінкса, що гарцював на повідку, обминали її стороною. Химери були тваринами з мінливим настроєм — могли утнути дрібну магічну витівку чи вкусити. Байдуже, що Сирінкса, здавалося, більше цікавило те, чи зможе він виманити в когось щось поїсти.
Сьогодні Брайс вдягла коротку чорну сукню і зробила стриманіший макіяж — виразніше підкреслила очі, обрала менш яскраву помаду… Обладунки, зрозумів він, дивлячись як Брайс із Сирінксом пробираються крізь натовп містян і туристів, обминаючи автівки, які нетерпляче сигналили, стоячи у звичному заторі на Старій Площі. Одяг, зачіска, макіяж — усе це було її обладунками, подібними до його броні та зброї, що їх він одягав щоранку.
Хіба що під ними він не носив мереживну білизну.
Сам не розуміючи чому, він приземлився на бруківку позаду Брайс. Вона навіть не здригнулася і рішуче прямувала далі у своїх чорних туфлях на височезних підборах. Те, як вона пливла древніми вулицями на таких підборах, не підвертаючи ноги, було збіса вражаюче. Сирінкс приязно фиркнув до Ганта і гордовито потрюхикав далі, наче кінь на параді.
— Твоя начальниця взагалі дає тобі вихідні?
Брайс сьорбнула каву, яку тримала в іншій руці. За день вона випивала просто незліченну кількість кави — мінімум три чашки всотала ще до виходу з квартири.
— По неділях я не працюю, — промовила вона. Прохолодний вітерець зашурхотів у пальмовому листі, і по її загорілих ногах забігали сироти. — Більшість наших клієнтів по буднях зайняті й не можуть прийти у робочий час. А по суботах вони вільні.
— Хоч на свята ти не працюєш?
— На великі — ні, — вона розсіяно побрязкала кулоном у вигляді трьох переплетених кіл, що висів у неї на шиї.
Такий архезійський амулет, напевно, коштував… Вогняний Соласе, він коштував достобіса грошей. Гант подумав про важкі залізні двері до архіву. Мабуть, їхня функція стосовно того, що зберігалося в архіві, була радше не захисною, а ізолювальною.
Він відчував, що Брайс не стане вдаватися у подробиці того, чому для роботи у галереї вона має носити такий амулет, тож натомість спитав:
— Що у тебе трапилося з твоїм кузеном? — Який мав сьогодні вранці заявитися до галереї.
Сирінкс кинувся до білки, яка збігала стовбуром пальми, і Брайс обережно натягнула його повідок.
— Кілька років, коли я була підліткою, ми з Рунном були близькими друзями, а потім сильно посварилися. Після цього я припинила з ним спілкуватися. І відтоді… ну, ти сам бачиш, які у нас зараз стосунки.