За мить із динаміків, прихованих у дерев’яних панелях, зазвучала музика. Рунн прислухався до перших акордів — два високих проникливих жіночих голоса співали під акомпанемент гітари.
— Ти досі слухаєш цей гурт? — У дитинстві Брайс шаленіла за цим фолк-дуетом двох сестер.
— Джозі і Лорел досі пишуть гарну музику, тому і слухаю, — вона знову тицьнула пальцем в екран телефона.
Рунн продовжив ліниво роздивлятися стелажі.
— У тебе завжди був відмінний музичний смак, — він закинув мотузку в бурхливе море, яким були їхні стосунки.
Брайс не підвела очей, але тихо промовила:
— Дякую.
Аталар розважливо промовчав.
Рунн роздивлявся полиці, чекаючи, що його потягне до чогось, окрім сестри, яка за ці кілька днів розмовляла з ним більше, ніж за останні дев’ять років. Назви книжок були написані єдиною мовою, Древньою Мовою фейрі, мовою русалок і ще кількома, яких він не знав.
— Вражаюча колекція.
Рунн потягнувся до синього фоліанта, корінець якого виблискував золотою фольгою. «Слова Богів».
— Не чіпай її, — застерегла Лехаба. — Вона може вкусити.
Рунн відсмикнув руку, коли книга на полиці заворушилася і загуркотіла. Усередині нього піднялися тіні, готуючись ударити, але він наказав їм заспокоїтися.
— Чому книга ворушиться?
— Бо ці книги особливі… — почала Лехаба.
— Досить, Леле, — попередила її Брайс. — Рунне, нічого не торкайся без дозволу.
— Твого дозволу чи книги?
— Усього разом, — сказала вона. І наче у відповідь книга на верхній полиці зашелестіла. Рунн витягнув шию, щоб подивитися, і побачив, як зелений фоліант… сяє. Манить. Його тіні зашепотіли, ніби закликаючи. Що ж, тоді гаразд.
Він умить підтягнув мідну драбину і піднявся нею. Брайс сказала, наче звертаючись до самої бібліотеки: «Не заважай йому», — і він дістав книгу з полиці. Побачивши назву, він закотив очі під лоба. «Великі Романи Народу Фейрі».
Воістину сила Зоренародженого. Сунувши книгу під пахву, він спустився і підійшов до стола.
Глянувши на назву книги, Брайс зареготала.
— Ти впевнений, що твоя сила Зоренародженого — не для пошуку вульгарщини? — Вона гукнула до Лехаби: — Це якраз для тебе!
Лехаба стала малиново-рожевого кольору.
— Бібі, ти жахлива.
— Насолоджуйся, — підморгнув йому Аталар.
— Неодмінно, — огризнувся Рунн, розгортаючи книгу. Та не встиг він почати, як задзижчав його телефон. Рунн вийняв його з задньої кишені й глянув на екран. — Дек дістав потрібну тобі інформацію.
Брайс і Аталар завмерли. Рунн відкрив імейл, але потім його пальці зависнули над кнопкою «Переслати».
— Я, гм… у тебе та сама електронна адреса? — спитав він сестру. — А твоєї у мене взагалі немає, Аталаре.
Гант проторохтів адресу своєї електронної пошти, але Брайс якусь хвилину насуплено дивилася на Рунна, ніби зважуючи, чи хоче вона відкривати ще одні двері до свого життя. Тоді вона зітхнула і відповіла:
— Так, та сама.
— Відправив, — сказав Рунн і відкрив вкладений файл, що його надіслав Деклан.
Файл був повен координат і відповідних назв місць. Повсякденна рутина Даніки як Альфи Зграї Дияволів зводилася до пересування Старою Площею та її околицями, не кажучи вже про її активне особисте життя після заходу сонця. Список охоплював усе, починаючи з квартири, Лігва, офісу Правителів Міста у Коміціумі до тату-салону, бургерної, численних піцерій, барів, концертного майданчика, університетського стадіону, перукарень, спортзали… Прокляття, вона взагалі спала? Список починався за два тижні до смерті Даніки. Судячи з тиші, що запала за столом, Рунн зрозумів, що Брайс із Гантом також передивляються локації. А потім…
Аталар підвів погляд на Брайс, і його темні очі здивовано блищали.
— Даніка не лише чергувала поблизу Храму Богині Місяця, коли було вкрадено Ріг — вона чергувала у храмі протягом двох днів до того, як це сталося, — пробурмотіла вона. — І в ніч вимкнення першосвітла теж.
— Гадаєш, вона бачила злодія, і її вбили, щоб затерти сліди? — спитав Гант.
Невже все було так просто? Рунн змолився, щоб так і виявилося.
Але Брайс похитала головою.
— Якби Даніка побачила крадіжку Рога, то повідомила би про це, — вона знову зітхнула. — Зазвичай Даніка не чергувала у храмі, але Сабіна часто на зло змінювала їй графік. Можливо, на Даніці після чергування залишився запах Рога і демон її вистежив.
— Проглянь список ще раз, — наполегливо промовив Рунн. — Можливо, ти щось пропустила.
Брайс скривила рота — втілення скептицизму — але Гант погодився: