— Краще, ніж нічого.
Брайс підвела очі й пильно подивилася на янгола — довше, ніж це було потрібно.
Нічого хорошого з цього не вийде — з того, що Брайс і Аталар працюють разом. Живуть разом.
Але Рунн припнув язика і почав читати.
— Уже дійшов до пристойних постільних сцен? — ліниво спитала Брайс Рунна, втретє передивляючись список місць перебування Даніки. Вона помітила, що подруга кілька разів була біля лабораторії Філіпа Бріґґса, яка розташована одразу за міською стіною. Зокрема і в ніч облави.
Вона досі пам’ятала, як два роки тому Даніка і Коннор, кульгаючи, повернулися до квартири після арешту Бріґґса і його кересівської групи. Даніка була в порядку, але Коннор заробив розбиту губу і підбите око, які свідчили про те, що щось пішло не за планом. Вони ніколи не розповідали про це, а вона і не питала. Лише всадила Коннора за паршивий кухонний стіл і промила його рани.
Він не зводив очей з її обличчя і губ весь час, поки вона обережно обробляла його губу. Тієї миті вона зрозуміла, що це неминуче — що Коннор втомився чекати. Що п’ять років їхньої дружби та ходіння околясом скінчилися, що тепер усе зміниться і він невдовзі зробить свій крок. Байдуже, що вона зустрічалася з Рідом. Коннор дозволяв їй піклуватися про нього, його очі буквально сяяли, і вона зрозуміла, що час настав.
Коли Рунн не відповів на її глузування, Брайс відірвала погляд від ноутбука. Брат продовжував читати — і, схоже, не чув її.
— Рунне.
Гант, який був зайнятий базою даних галереї, теж перервався.
— Данаане.
Рунн різко підвів голову і закліпав.
— Щось знайшов? — спитала Брайс.
— І так, і ні, — відповів Рунн, відкинувшись на стільці. — Тут тристорінкова розповідь про Принца Пелія і його наречену, Леді Гелену. Але я не знав, що Пелій насправді був головнокомандувачем фейської королеви Теї, коли вони потрапили у наш світ, здійснивши Перехід, — а Гелена була її донькою. Судячи з усього, королева Тея також була Зоренародженою, і її дочка успадкувала таку ж силу. У Теї була й молодша донька з таким самим даром, але згадується тут лише про Леді Гелену, — Рунн відкашлявся і прочитав: — «Гелена, з волоссям кольору ночі, чия золота шкіра променіла зоряним світлом і тінями». Схоже, Пелій на той час був одним з кількох фейців, які володіли силою Зоренароджених.
Брайс кліпнула.
— То й що? Який це має стосунок до Рога?
— Тут написано, що священні предмети призначалися лише для тих фейців, хто мав цю силу. Що Ріг працював лише тоді, коли крізь нього текло зоряне світло, коли він наповнювався силою. Звідси виходить, що магія Зоренароджених, вкупі з усім іншим, може передаватися через священні предмети — оживляючи їх. Мені ніколи не вдавалося зробити нічого подібного, навіть із Зоряним Мечем. Але це пояснює, навіщо Принцу Безодні для створення кристалоса, який полює на Ріг, знадобилася кров Пелія — бо в ній містилася сила. Утім, мені здається, що Рогом міг володіти будь-хто з Зоренароджених.
— Але якщо Принц Безодні здобуде Ріг, то не зможе ним скористатися без допомоги Зоренародженого фейця, який може ним керувати, — сказав Гант і кивнув до Рунна: — Навіть якщо той, хто полює на Ріг, знайде його, йому знадобишся ти.
Рунн замислився.
— Але не забуваймо, що в того, хто прикликав демона, щоб вистежити Ріг — і вбити невинних, — Рога немає. Його викрав хтось інший. Тож ми, по суті, шукаємо двох різних людей: вбивцю і викрадача Рога.
— Так, але Ріг усе одно зламаний, — сказала Брайс.
Рунн постукав пальцем по книзі.
— І зламаний, вочевидь, назавжди. Тут сказано, що коли Ріг тріснув, фейці заявили, що його здатне полагодити лише «світло, яке не є світлом; магія, яка не є магією». По суті, це мудрований спосіб сказати, що немає жодних шансів на те, що Ріг колись знову запрацює.
— Отже, тоді нам потрібно з’ясувати, навіщо це може бути комусь потрібно, — промовив Гант і похмуро глянув на Рунна. — Для чого Ріг потрібен твоєму батькові — для якоїсь піар-компанії про добрі давні часи фейської раси?
Рунн пирхнув, а Брайс слабко усміхнулася. З подібними репліками Аталар ризикував стати одним з її улюбленців.
— Загалом — так, — відповів Рунн. — За його словами, упродовж кількох останніх тисяч років фейрі занепадають. Він стверджує, що наші предки могли спопеляти цілі ліси самою силою думки — тоді як він зараз може спалити щонайбільше якийсь гайок, — Рунн зціпив зуби. — Його зводить з розуму те, що мої сили Обраного — завбільшки з зерня.