Вона потерла руки, хоча у кімнаті було тепло, навіть задушливо.
— Якби тієї ночі він помер, що було би з тобою? З усіма Упалими і рабами, які йому належать?
— Наші купчі переходять тому, хто його замінить, — він ненавидів кожне слово, що вилітало з його вуст. — Якщо він не назвав наступника, його майно розподіляється між іншими архангелами.
— Які не стали б виконувати умови вашої з ним угоди.
— Однозначно ні, — Гант перейшов до зброї, схованої у шухлядах стола.
Він відчував, як вона спостерігає за кожним його рухом, ніби рахуючи кожен ніж і пістолет, які він діставав.
— Якби ти здобув свободу, що б ти зробив?
Гант перевірив набої, які лежали на столі, і вона підійшла подивитися. Він кинув кілька боєприпасів до сумки. Брайс узяла довгий ніж, наче це була брудна шкарпетка.
— Я чула, що твої блискавки є унікальними серед янголів — навіть архангели не здатні їй випускати.
Він підібгав крила.
— І?
Вона знизала плечима.
— Чому тоді 33-м Легіоном командує Ісая?
Гант забрав у неї ніж і поклав до сумки.
— Тому що я багатьох дратую і роблю те, що хочу.
Так було ще до гори Гермон. Утім, Шахара вбачала у цьому певну силу. І призначила його своїм генералом. Він намагався виправдати честь, яку вона йому виявила, але не зміг.
Брайс змовницьки посміхнулася.
— Нарешті, ми знайшли щось спільне, Аталаре.
Гаразд. Янгол був не такий уже й поганий. Він підлатав її після вибуху без цього характерного чоловічого чванства. І в нього була поважна причина хотіти розкрити цю справу. І він без кінця бісив Рунна.
Коли він закінчив збирати речі, йому подзвонив Ісая і сказав, що їхній запит на зустріч із Бріґґсом схвалили — але знадобиться ще кілька днів, щоб Бріґґса привели до ладу і привезли з Адрестійської В’язниці. Брайс вирішила не думати про те, в якому саме стані зараз перебував Бріґґс.
Єдиною світлою плямою стали новини про те, що Провидиця звільнила для Ганта місце у своєму розкладі й завтра прийме його у першу чергу.
Брайс не зводила з Ганта очей, коли вони знову заходили до ліфта, і її шлунок стиснуло, коли вони стрімко поїхали вниз до центрального вестибюля Коміціуму. Вочевидь, янгол мав привілейований допуск, який дозволяв ліфту не зупинятися на інших поверхах. Мило.
Вона ніколи по-справжньому не стикалася з малахимами, хіба що бачила легіонерів, які патрулювали вулиці, чи їхню багату еліту, яка, наче павичі, бундючно походжала містом. Більшість із них віддавала перевагу відпочинку на дахах будинків у ЦДР. А оскільки шльондрам-напівкровкам вхід туди був заборонений, їй ніколи не випадав шанс відвести одного з янголів до себе додому.
Що ж, тепер вона справді вела одного до себе додому, хоч і не в тому сенсі, який колись собі уявляла, ласо роздивляючись їхні мускулясті тіла. Одного літа вони з Данікою цілих два тижні просиділи під час обідньої перерви на даху, прилеглому до тренувального майданчика легіону. Стояла спека, і янголи тренувалися з голим торсом. І пітніли. Дуже пітніли.
Вони б і далі приходили, якби їх не піймав комендант будинку, який назвав їх збоченками і назавжди закрив доступ на дах.
Кабіна ліфта вповільнилася і зупинилася, від чого шлунок Брайс знову підстрибнув. Двері відчинилися, і їх зустріла стіна легіонерів, які, схоже, втомилися чекати — однак, побачивши Ганта, вони змінили свої вирази на обережно невимушені.
Тінь Смерті. У його кімнаті, поруч зі столом, вона помітила його сумнозвісний шолом. Дякувати богам, він його з собою не взяв.
Вестибюль Коміціуму був ущерть забитий. Сила-силенна крил, витатуйованих вінців і спокусливих мускулястих тіл. Усі як один дивилися у бік вхідних дверей, витягуючи шиї і виглядаючи один з-за одного, але ніхто не зважувався злетіти під скляний купол атріуму…
Гант завмер на краю натовпу, який майже заблокував вихід з ліфтового відсіку. Брайс встигла зробити крок до нього, коли ліфт праворуч від них відчинився і з кабіни вискочив Ісая, який, помітивши Ганта, різко зупинився.
— Я щойно почув…
Від сили, яка забрижила на іншому кінці вестибюля, її ноги підкосилися.
І ніби від цієї сили натовп повалився на землю. Усі стали на коліна і схилили голови.
І тоді їхній трійці відкрився прекрасний вид на Архангелицю, яка стояла у велетенських скляних дверях атріуму, і Михея поруч із нею.
31
Сандріель водночас із Михеєм розвернулася до Ганта, Брайс та Ісаї. Її очі зблиснули — вона впізнала янголів і, геть не звернувши уваги на Брайс, спочатку пильно подивилася на Ісаю, а тоді зупинила погляд на Гантові.