Звісно, Брайс її упізнала. Архангелицю так часто показували по телевізору, що на планеті не лишилося жодного, хто б її не знав.
Гант, який стояв на крок попереду, тремтів, наче оголений дріт під напругою. Вона ніколи його таким не бачила.
— Опускайся, — пробурмотів Ісая і став навколішки.
Гант не ворухнувся. Він не стане, зрозуміла Брайс. Натовп, який і далі стояв на колінах, почав озиратися до них через плече.
— Вона без Поллукса, — знову пробурмотів Ісая. — Ставай на довбане коліно.
Поллукс, Молот. Напружене тіло Ганта трохи розслабилося, але він лишався стояти на місці.
Вигляд у нього був розгублений, застряглий десь між люттю і жахом. На його кінчиках пальців не було й натяку хоча б на слабкі іскри блискавок. Брайс, закинувши свій кінський хвостик за плече, зробила крок до нього і, діставши з кишені свій новісінький телефон, переконалася, що звук був увімкнений на максимум.
Тож усі присутні почули голосне клацання, коли вона сфотографувала двох архангелів, а тоді, розвернувши телефон, зробила селфі з губернаторами на задньому фоні…
Натовп шоковано зашепотів. Брайс схилила голову набік, широко усміхнулася і зробила ще одне фото.
Потім вона розвернулася до Ганта, який досі тремтів, і якомога легковажніше сказала:
— Дякую, що привів мене подивитися на них. Ходімо вже?
Вона взяла Ганта під руку, залишивши його без шансів щось зробити, і розвернувшись разом із ним, зробила ще одне селфі на тлі приголомшеного натовпу й архангелів з кам’яними обличчями, а тоді потягнула його до ліфтів.
Ось чому легіонери так поспішали піднятися нагору. Хотіли звідси втекти.
Мабуть, окрім велетенських скляних дверей, існував й інший вихід. Натовп підвівся.
Брайс натиснула кнопку ліфта, змолившись, щоб їй було дозволено піднятися хоча б на якийсь поверх вежі. Гант досі тремтів. Вона міцно стиснула його руку, постукуючи ногою по кахляній підлозі, коли…
— Прошу пояснень.
Позаду них стояв Михей, закриваючи іншим доступ до ліфтового відсіку.
Гант заплющив очі.
Брайс важко ковтнула і розвернулася, знову ледь не заїхавши Ганту в обличчя своїм кінським хвостом.
— Ну, цей, я почула про вашу особливу гостю і попросила Ганта привести мене сюди, щоб я могла сфоткатися…
— Не брешіть.
Гант розплющив очі й повільно розвернувся до Губернатора.
— Я мав забрати деякі речі й одяг. Ісая дозволив мені взяти її з собою.
Почувши своє ім’я, Командир 33-го проштовхнувся крізь ряд охоронців.
— Це правда, Ваша Милість, — сказав Ісая. — Ганту потрібно було забрати необхідні речі, і він не хотів ризикувати, залишаючи на цей час міс Квінлан саму.
Архангел глянув на Ісаю, тоді на Ганта. А тоді на неї.
Його погляд ковзав її тілом. Її обличчям. Вона знала цей погляд — повільний, вивчальний.
Прикро, що Михей був холоднокровний, як риба на дні гірського озера.
Прикро, що він використовував Ганта як зброю, махаючи його свободою, наче собачим смаколиком.
Прикро, що він часто працював з її батьком над питаннями міста і Дому — прикро, що він нагадував їй її батька.
Страшенно прикро, хай йому грець.
— Було приємно знову побачитися, Ваша Милосте, — сказала Брайс Михею, і тієї миті двері ліфта відчинилися — наче боги дозволили їм ефектно піти.
Вона підштовхнула Ганта всередину і рушила за ним, коли холодна рука міцно стиснула її лікоть. Вона невинно глянула з-під вій на Михея, який зупинив її у дверях ліфта. Ганту, здавалося, перехопило подих.
Наче він чекав, що Губернатор зараз розірве їхню угоду.
Але Михей промуркотів:
— Я хотів би запросити вас на вечерю, Брайс Квінлан.
Вона звільнила лікоть з його хватки і зайшла за Гантом у кабіну ліфта. А коли двері зачинялися, подивилася прямо в обличчя Архангелу Вальбари і сказала:
— Мене це не цікавить.
Гант знав про приїзд Сандріель, але наштовхнутися на неї сьогодні… Якщо навіть Ісая не був у курсі, то, напевно, вона хотіла зробити сюрприз їм усім. Хотіла зненацька захопити Губернатора і легіон та подивитися, який це місце має вигляд до того, як пишна показна церемонія створить враження ще міцнішої оборони і ще бездоннішого багатства. До того, як Михей скличе один зі своїх легіонів, щоб надати їм ще більш вражаючого вигляду.
І пощастило ж їм сьогодні наштовхнутися на неї.
Принаймні з нею не було Поллукса. Поки що.
Ліфт знову злетів угору. Брайс стояла мовчки, обійнявши себе за плечі.