На саму згадку про тих дітей у нього мороз пішов поза спиною від люті, і він змусив себе знову подивитися на місто. Центральний Діловий Район відділявся від Старої Площі чіткою розмежувальною лінією Патрульного Проспекту. Сонячне світло відбивалося від білого каменю Храму Богині Місяця і, ніби у дзеркальному відображенні прямо навпроти нього, здавалося, поглиналося чорним купольним Храмом Провидиці — його завтрашнім пунктом призначення.
Але погляд Ганта падав за межі Старої Площі, туди, де у серпанку туману виблискував зеленню район П’яти Троянд. У небо височіли кипариси і пальми, які вигравали магічними іскрами. У Місячному Лісі було більше дубів — і менше магічних викрутасів. Інші райони Гант не роздивлявся. У Асфоделевих Луках не було на що дивитися. Хоча порівняно з людськими районами на Панґері, Асфоделеві Луки здавалися розкішним комплексом.
— Чому ти схотіла жити на Старій Площі? — спитав він через кілька хвилин мовчазного польоту під саму лише пісню вітру.
Брайс досі не підводила очей, і Гант почав плавно знижуватися до ділянки Старої Площі, де була розташована її квартира — всього за квартал від Істрос і за кілька кварталів від Брами Серця. Навіть із такої висоти було видно її будинок з прозорого кварцу, який виблискував, наче крижаний спис, спрямований у сіре небо.
— Це центр міста, — відповіла вона, — чому не там?
— Район П’яти Троянд чистіший.
— І повний фейських павичів, які глумляться з напівкровок, — вона виплюнула останнє слово.
— А Місячний Ліс?
— Територія Сабіни? — Вона хрипко хихотнула і, відхилившись, глянула на Ганта. Її розсип веснянок скривився, коли вона наморщилася. — Чесно кажучи, Стара Площа — чи не єдине безпечне місце для такої, як я. До того ж це близько до роботи, плюс великий вибір ресторанів, концертних залів і музеїв. Узагалі можна звідси не виходити.
— Але ти виходиш — носишся по всьому місту під час своїх ранкових пробіжок. Чому ти так часто змінюєш маршрут?
— Весело — і не набридає.
Обриси будинку Брайс стали чіткіші. На даху, більшу частину якого займало місце для вогнища, кілька шезлонгів і гриль, нікого не було. Гант зробив віраж і, повернувшись, плавно приземлився й обережно поставив Брайс на ноги. Вона якусь мить ще потрималася за нього, а потім, віднайшовши рівновагу, відступила.
Гант поправив сумку і рушив до виходу з даху. Відчинивши двері, за якими була осяяна м’яким першосвітлом сходова клітка, він притримав їх для Брайс.
— Те, що ти сказала тоді Михею, — правда?
Вона потьопала сходами вниз, і її кінський хвостик підстрибував на ходу.
— Звісно, правда. Якого Хела мені з ним вечеряти?
— Він Губернатор Вальбари.
— І що? Те, що я врятувала його життя, не означає, що мені судилося бути його дівчиною. Хай там як, це все одно наче трахатися зі статуєю.
Гант вишкірився.
— Заради справедливості, жінки, які були з ним, кажуть інакше. Скривившись, вона відімкнула двері квартири.
— Як я вже казала, мене це не цікавить.
— Ти впевнена, що це не тому, що ти просто уникаєш…
— Бачиш, у цьому і проблема. Схоже, і ти, і решта світу вважаєте, що я існую виключно для того, щоби знайти такого, як він. Що я не можу щиро бути не зацікавленою у цьому, тому що чого б це мені не хотіти мати великого, сильного чоловіка, який мене захищатиме? Звісно, якщо я гарненька і самотня, то тієї ж миті, коли будь-який могутній ванір виявляє зацікавленість, я обовязково скину трусики. Власне, я навіть не жила, доки він не з’явився — ніколи не мала хорошого сексу, ніколи не почувалася живою…
О боги, він розбудив звіра.
— Це твоя болісна тема, розумієш?
Вона пирхнула.
— І ти з легкістю її порушуєш, розумієш?
Гант схрестив руки на грудях. Вона зробила те саме.
І її ідіотський кінський хвостик, здавалося, теж схрестив руки.
— Отже, — процідив Гант, скидаючи сумку з одягом і зброєю, і та глухо вдарилася об підлогу, — ти підеш завтра зі мною до Провидиці, чи як?
— Е ні, Аталаре, — промуркотіла вона, і її слова пробігли по його шкірі, а її усмішка була втіленням лукавства. Гант приготувався до будь-чого, що б зараз не вилетіло з її рота, хоч раптом і усвідомив, що з нетерпінням цього чекає. — Тобі доведеться розбиратися з нею самому.
32
Закинувши речі до квартири Брайс, Гант провів її назад на роботу, де вона, за її словами, хотіла ще раз переглянути дані від Деклана і порівняти їх із власним списком місць перебувань Даніки — і місць скоєних убивств.