Гант лише обвів її очима. І все зрозумів. Але суворо промовив:
— Через двадцять хвилин я планую вирушати до Коміціуму. Чекатиму тебе надворі.
Брайс провела Ганта до виходу, аби впевнитися, що він не торкнеться до книг і ті не причепляться до нього, а тоді, навіть не дочекавшись, доки він вийде на вулицю, захлопнула залізні двері.
Потім вона припала до дверей і, сповзши на килим, обхопила руками коліна.
Їх не стало — усіх їх. Через того демона, зображеного на древній амфорі. Вони загинули, і тепер у її житті більше не буде вовків. Більше ніяких тусовок у їхній квартирі. Ніяких п’яних дурнуватих танців на розі вулиці, ніякої оглушливої музики о третій ранку, поки їхні сусіди не почнуть погрожувати викликати 33-й.
Більше ніяких друзів, які казатимуть «Я люблю тебе» і справді матимуть це на увазі. До неї підкралися Сирінкс і Леле: химера згорнулася клубочком біля її зігнутих ніг, а вогняна спрайта вляглася животом їй на руку.
— Не звинувачуй Аті. Гадаю, він хоче бути нашим другом.
— Мені начхати на те, чого хоче Гант Аталар.
— Юніпер зайнята балетом, а Ф’юрі з кінцями пропала. Можливо, настав час для нових друзів, Бібі. Ти знову сумна. Як дві зими тому. Однієї миті наче весела, а іншої вже зажурена. Танцями не займаєшся, ні з ким не спілкуєшся, не…
— Припини, Лехабо.
— Гант приємний. І Принц Рунн приємний. А Даніка ніколи не була до мене приязною. Завжди підколювала чи огризалася. Або взагалі мене ігнорувала.
— Стеж за язиком.
Спрайта злізла з руки Брайс і зависла перед її обличчям, склавши ручки на кругленькому животику.
— Ти буваєш така холодна, як жнець, Брайс, — сказала Лехаба й зі свистом чкурнула геть, щоб зупинити товстий фоліант у шкіряній палітурці, який повз сходами нагору.
Брайс важко видихнула, намагаючись заткнути діру в грудях.
Двадцять хвилин, сказав Гант. У неї було двадцять хвилин, перш ніж вирушити на допит Бріґґса. Двадцять хвилин, щоби привести себе до ладу. Чи принаймні прикинутися, що все гаразд.
35
Люмінесцентні труби першосвітла гуділи у білосніжному коридорі, обшитому білими панелями, який тягнувся глибоко під Коміціумом. На тлі блискучих білих кахлів Гант здавався чорно-сірою бурею, яка рішуче сунула до запечатаних металевих дверей у кінці довгого коридору.
Брайс, яка йшла за крок від Ганта, лише спостерігала за ним — за тим, як упевнено він рухався, за тим, як охоронці на вході, навіть не перевіривши його документи, жестом пропустили їх усередину.
Вона і не уявляла, що під п’ятьма сяйливими вежами Коміціуму ховається подібне місце. З камерами. І кімнатами для допитів.
Кімната, в якій вона побувала у ніч загибелі Даніки, була за п’ять кварталів звідси. В установі, в якій діяли за протокольним порядком. Але тут… Вона намагалася не думати про те, для чого було призначене це місце. І про те, які закони тут припиняли діяти, щойно переступаєш поріг.
Відсутність будь-яких запахів, окрім відбілювача, свідчила про те, що коридор відмивали досить часто. А водостоки, які траплялися через кожні кілька кроків, означали…
Ні, вона не хотіла знати, що означали ці водостоки.
Вони дійшли до кімнати без вікон, і Гант приклав долоню до круглого металевого замка ліворуч від дверей. Почулося гудіння і шипіння, і Гант, відштовхнувши плечем двері, зазирнув усередину, а тоді кивнув до Брайс.
Лампи першосвітла гуділи, наче шершні. На що піде її власне першосвітло, ця маленька крапля, яку вилучать після Занурення? Щодо Ганта, то його вибуху світла, сповненого енергії, який він, імовірно, вивергнув під час свого Занурення, вистачило би на підживлення цілого міста.
Вона іноді замислювалася про це: чиє першосвітло живить її телефон, стереосистему чи кавоварку.
«Зараз не час думати про всіляку маячню», — дорікнула сама собі Брайс. Вона зайшла за Гантом до камери і побачила у ній блідого чоловіка.
Перед металевим столом у центрі кімнати — до якого були прикуті кайдани Бріґґса — стояли два стільці. Комбінезон чоловіка був білосніжний, але…
Побачивши його виснажене, худе обличчя, Брайс ледь не здригнулася. Його темне волосся було коротко обстрижене, і хоча на шкірі не було ні синців, ні подряпин, погляд його темно-синіх очей був… порожній і безнадійний.
Бріґґс мовчки дивився, як Брайс із Гантом сідають навпроти нього за стіл. У всіх кутках кімнати блимали червоні вогники камер, і Брайс була впевнена, що хтось підслуховував їх в апаратній по сусідству.