Рунн закотив очі, кинув на долоню Флінна золоту монету і розвернувся до Ганта і Брайс.
Гант зиркнув на друзів принца, які зараз роздивлялися його, знявши навушники й окуляри. Вони з Брайс зробили те саме.
Він не очікував, що побачивши друзів разом, відчує укол заздрості. Глянувши на напружені плечі Квінлан, він замислився, чи відчуває вона те саме — чи згадує вечори в компанії Даніки і Зграї Дияволів, коли їм більше не було чого робити, крім як сваритися через дрібниці.
Брайс відігнала ці відчуття швидше за Ганта і протягнула:
— Вибачте, що заважаємо вам, хлопці, гратися у командос, але треба обговорити деякі дорослі справи.
Рунн поклав рушницю на металевий стіл ліворуч від себе і сперся на скляний бар’єр.
— Ти могла би й подзвонити.
Брайс підійшла до стола і почала роздивлятися братову гвинтівку. Її нігті блищали на матовій чорній поверхні зброї, розробленої за стелс-технологією і призначеної зливатися з тінями й не виказувати власника своїм блиском.
— Я не хотіла, щоб ця інформація потрапила до мережі.
На обличчі Флінна блиснула усмішка.
— Шпигунські штучки. Круто, — він підійшов до стола і став біля Брайс. Став досить близько, і Гант напружився. — Я заінтригований.
Талант Квінлан дивитися звисока на чоловіків, які були вищі від неї, зазвичай страшенно дратував Ганта, але бачити, як вона застосовує цей талант на комусь іншому, було справжньою насолодою.
Утім, від її владного погляду усмішка Флінна, здавалося, лише стала ширшою, особливо після того, як Брайс сказала:
— Я не з тобою прийшла говорити.
— Ти краєш мені серце, Брайс, — манірно протягнув Флінн.
Деклан Еммет хихикнув.
— Не хочеш іще зайнятися своєю хакерською хрінню? — спитала його Квінлан.
— Назви це хрінню ще раз Брайс, і побачиш чи захочу я тобі допомагати, — холодно промовив Деклан.
— Вибач, вибач. Своїми… технологічними штуками? — Вона махнула рукою. — Нам потрібен аналіз деяких відеозаписів з Храму Богині Місяця у ніч, коли було викрадено Ріг.
Рунн завмер. Його сині очі спалахнули, і він спитав Ганта:
— Ви вийшли на слід Рога?
— Просто розкладаємо фрагменти головоломки, — відповів Гант.
Деклан потер шию.
— Гаразд. Що саме ви шукаєте?
— Усе, — сказав Гант. — Усе, що може виявити аудіо та теплоаналіз. Можливо, є спосіб зробити відео чіткішим, попри відсутність освітлення.
Деклан поклав свою гвинтівку поруч із Рунновою.
— Є у мене кілька програм, які можуть допомогти, але нічого не обіцяю. Якщо слідчі не знайшли нічого два роки тому, шанси на те, що я знайду якісь аномалії тепер, невеликі.
— Знаємо, — сказала Брайс. — Скільки часу тобі знадобиться?
Деклан подумки прикинув і відповів:
— Дайте мені кілька днів. Подивимося, що я зможу знайти.
— Дякую.
Флінн театрально ахнув.
— Здається, це вперше ти кажеш нам таке, Бі.
— Тільки не звикайте, — вона знову глянула на них з тією холодною, глузливою байдужістю, від якої пульс Ганта пришвидшився і забився у ритмі музики, що лунала з динаміків. — Що ви взагалі втрьох тут робите?
— Взагалі-то ми працюємо у Допоміжних силах, Брайс. А для цього потрібно час від часу тренуватися.
— А де ж решта вашого підрозділу? — Вона вдавано роззирнулася навколо, ніби шукаючи інших, і Гант посміхнувся. — Чи це у вас сусідські посиденьки?
Деклан хихотнув.
— Це сесія лише для запрошених.
Брайс закотила очі й сказала Рунну:
— Король Осені, напевно, чекає від тебе звітів щодо наших дій, — вона схрестила руки на грудях. — Потримай це, — вона обвела рукою присутніх, — у таємниці кілька днів.
— Ти просиш мене збрехати моєму королю, — насупившись, промовив Рунн.
— Я прошу тебе поки що про це не розповідати, — сказала Брайс.
— Хочеш сказати, що Король Осені — один із ваших підозрюваних? — здивовано звів брову Флінн.
— Я хочу сказати, щоб усі тримали язика за зубами. — Вона вишкірилася до Рунна, показуючи свої білі зуби, і вираз її обличчя був радше диким, ніж веселим. — Якщо ви, троє бовдурів, прохопитися про це комусь зі своїх дружків з Допоміжних сил чи своїм п’яним подружкам на одну ніч, я дуже засмучуся.
Чесно кажучи, Ганту більше за все хотілося взяти попкорн і пиво, відкинутися на кріслі й дивитися, як вона вербально розправляється з цими придурками.
— Це лише гучні слова, — сказав Рунн, а тоді вказав на мішень у дальньому кінці кімнати. — Чому б тобі не влаштувати невеличку демонстрацію для Аталара, га, Брайс?