Гант нахилився — від його запаху, що огорнув її, у Брайс запаморочилася голова — і сказав у телефон:
— Трояндова Брама — на іншому кінці міста від Храму Богині Місяця.
Деклан хихотнув.
— Привіт, Аталаре. Подобається гратися у гостини з Брайс?
— Ти розповідай, — сказала Брайс, скреготнувши зубами, і зробила великий крок, обережно відійшовши від Ганта.
— Хтось підмінив записи з храму, зроблені під час викрадення Рога. Збіса гарна робота — вони зробили вставку так, що навіть позначка часу не мигнула. Вони підібрали аудіодоріжку, яка майже ідеально відповідала такій, що могла звучати у храмі, враховуючи кути будівель і все інше. Справді розумно придумано. Але не достатньо розумно. 33-й мав звернутися до мене. Я би знайшов таку помилку.
Серце Брайс закалатало у грудях.
— Ти можеш знайти того, хто це зробив?
— Уже знайшов, — усі самовдоволені нотки зникли з голосу Деклана. — Я перевірив, хто відповідав за експертизу відеозаписів, зроблених під час крадіжки Рога. Треба мати особливий допуск, щоб зробити подібну підміну.
Брайс стукала ногою по підлозі, й Аталар легенько торкнувся її плеча крилом, заспокоюючи її.
— Хто це, Деку?
Деклан зітхнув.
— Слухай, я не кажу, що це стовідсотково саме вона… але посадовою особою, яка очолювала цю частину розслідування, була Сабіна Фендир.
Частина третя
КАНЬЙОН
38
— У цьому є сенс, — обережно промовив Гант, дивлячись на Брайс, яка сиділа на бильці дивана і жувала нижню губу. Вона поклала слухавку, навіть не подякувавши Деклану як слід. — Демон не потрапляв до поля зору камер, якими нашпиговане місто. Сабіна знала, де розташовані ці камери, особливо якщо мала повноваження передивлятися відеозаписи кримінальних справ.
Сьогоднішня поведінка Сабіни… Йому хотілося її вбити.
Він бачив, як Брайс сміялася в обличчя Королеві Змій, хоробро трималася перед Філіпом Бріґґсом і дражнила трьох найнебезпечніших фейських воїнів міста, — і все ж перед Сабіною вона тремтіла.
Він не міг спокійно на це дивитися — на її страх, страждання і почуття провини.
Коли Брайс не відповіла, він знову сказав:
— У цьому є сенс — що за цим може стояти Сабіна.
Він сів біля неї на диван. Хвилину тому він одягнув сорочку, хоча йому сподобався вираз відвертого захоплення на обличчі Брайс, коли вона ним милувалася.
— Сабіна не стала би вбивати рідну доньку.
— Ти справді у це віриш?
Вона обхопила коліна руками.
— Ні.
У піжамних шортах і зношеній футболці, завеликій для неї, вона здавалася юною. Маленькою. Втомленою.
— Усім відомо, що Ватажок вальбарських вовків збирався зробити наступницею Даніку в обхід Сабіни, — промовив Гант. — Як на мене, це прекрасний мотив.
Він знову замислився, занурившись у давні спогади. Тоді вийняв з кишені телефон і сказав:
— Почекай.
Ісая відповів після третього гудка.
— Слухаю.
— Чи нескладно тобі буде отримати доступ до твоїх нотаток з кімнати спостереження у ніч загибелі Даніки? — Не давши Ісаї відповісти, він додав: — Тобто, чи записував ти те, що казала нам Сабіна?
На тому кінці зависла напружена пауза.
— Тільки не кажи, що ти думаєш, що її вбила Сабіна.
— Ти можеш дістати мені ті записи? — наполегливо повторив Гант.
Ісая вилаявся, але за мить сказав:
— Готово, знайшов.
Гант підійшов ближче до Брайс, щоб їй було чутно голос командира.
— Хочеш, щоб я прочитав тобі все?
— Лише те, що вона казала про Даніку. У тебе це записано?
Він знав, що записано. Ісая завжди робив докладні нотатки.
— Сабіна сказала: «Даніка не могла не лізти в халепу». — Брайс напружилася і Гант поклав вільну руку їй на коліно й легенько його стиснув. — «Ніколи не могла тримати язика за зубами і не знала, коли треба його прикусити у колі ворогів. І подивіться, що з нею сталося. Ця дурна сучка досі дихає, а Даніка — ні. Даніці слід було бути обережнішою». Потім ти спитав її, з чим Даніка мала бути обережнішою, а Сабіна відповіла: «З усім. Починаючи зі своєї сусідки-шльондри».
Брайс здригнулася, і Гант заспокійливо погладив великим пальцем її по колінці.
— Дякую, Ісає.
Ісая відкашлявся.
— Будь обережний, — сказав він і поклав слухавку.
Широко розплющені очі Брайс блищали.
— Слова Сабіни можна тлумачити по-різному, — визнала вона, — але…