— Сподіваюся, Хтона почує, — промовив Рунн і зробив кілька кроків до дверей.
— А я сподіваюся знову побачити вас, Принце, — сказала медвідьма, повертаючись до своєї тарілки.
Її слова не прозвучали як відверте, явне запрошення. Але навіть пізніше, сидячи у Фейських Архівах і досліджуючи останні медичні досягнення, Рунн розмірковував над тоном і перспективою її прощальних слів.
І зрозумів, що так і не дізнався її ім’я.
40
На те, щоб знайти щось незвичне у відеозаписах з камер спостереження і міській електромережі, Вікторії знадобилося два дні. Але після цього вона не зателефонувала Ганту. Ні, вона відправила посланця.
— Вікі сказала, щоб ти тягнув свою дупу до її офісу — того, що в лабораторії, — замість привітання промовив Ісая, приземлившись на дах галереї «Грифон».
Спершись на двері, що вели вниз, Гант обвів очима свого командира. Ісая не випромінював свого звичного сяйва, а під його очима лежали тіні.
— Кепські справи з цим приїздом Сандріель, еге ж?
Ісая щільно підібгав крила.
— Михею вдається її стримувати, але я не спав усю ніч, заспокоюючи переляканий народ.
— Солдатів?
— Солдатів, персонал, робітників, містян… Вони всі розбурхані, — Ісая похитав головою. — Вона ще й мовчить про те, коли має прибути Поллукс, — щоб змусити нас нервувати. Бо знає, який страх він викликає у всіх.
— Може, нам пощастить і цей шмат лайна залишиться на Панґері.
— Але нам ніколи не щастить, чи не так?
— Так. Не щастить, — Гант гірко розсміявся. — До Саміту ще цілий місяць, — ще місяць терпіти присутність Сандріель. — Я… Якщо тобі щось знадобиться — дай знати.
Ісая кліпнув і обвів його очима з ніг до голови. Чомусь Ганту стало ніяково через здивований вираз обличчя командира. Ісая перевів погляд на черепичний дах під їхніми однаковими чоботами, ніби розмірковуючи, що чи хто міг навернути його товариша на цей шлях альтруїзму, але потім лише спитав:
— Як думаєш, Роґа справді перетворює своїх колишніх і ворогів на тварин?
Гант, який бачив мешканців маленьких акваріумів у бібліотеці, лише відповів:
— Сподіваюся, що ні.
Головним чином він сказав це заради помічниці чаклунки, яка вдавала, що не куняє за столом, коли він двадцять хвилин тому зателефонував, щоб перевірити, як у неї справи.
Відтоді як Деклан приголомшив їх новинами про Сабіну, Брайс ходила замислена. Гант порадив їй бути обережнішою у своєму прагненні вистежити Першу Претендентку, і Брайс, схоже, погодилася зачекати, поки Вікторія не знайде хоч якусь закономірність, пов’язану з демоном — будь-який доказ того, що Сабіна справді використовувала силу лей-ліній щоб прикликати його, оскільки її власна сила була недостатньо могутня. Більшість перевертнів мали посередній рівень сили, однак Даніка була винятком. Ще одна причина для материних заздрощів — і ще один мотив.
Від Рунна нічого не було чути, окрім повідомлення, яке він надіслав учора, повідомляючи, що продовжує вивчати матеріали по Рогу. Але якщо Вікі щось знайшла…
— А Вікі не може сама прийти до мене?
— Вона хотіла показати тобі особисто. До того ж навряд чи Джесіба зрадіє її візиту.
— Дуже мило, що ти так переймаєшся.
Ісая знизав плечима.
— Джесіба нам допомагає — нам потрібні її ресурси. Було би дурістю випробовувати її терпець. Не хочу побачити, як вона перетворить когось із вас на свиней, якщо ми вийдемо за межі дозволеного.
Ось він. Цей багатозначний, пильний погляд.
Гант підняв руки і широко усміхнувся.
— Не треба хвилюватися — у мене все під контролем.
— Михей від тебе й мокрого місця не залишить, якщо ти підставиш усе розслідування під удар.
— Брайс уже сказала йому, що він її не цікавить.
— І він ще довго цього не забуде.
Прокляття. Гант знав, що Ісая має рацію. Вбивство, яке замовив Михей минулого тижня як покарання за те, що вони з Брайс принизили його у вестибюлі Коміціуму… Воно досі не відпускало Ганта.
— Та я не про це, — продовжив Ісая. — Я про те, що якщо ми не знайдемо винного, якщо виявиться, що ви помилилися щодо Сабіни — Михей не лише скасує твій пом’якшений вирок, але й зробить винним тебе.
— Не сумніваюся.
Почувся звук повідомлення, і Гант, вийнявши телефон з кишені, ледь не поперхнувся.
Не лише через повідомлення від Брайс: «Знаєш, дах галереї — це вам не голуб'ятня», — але й від того, що вона перейменувала себе — мабуть, коли він ходив до вбиральні, чи приймав душ, чи просто залишив телефон на журнальному столику: «Офігезна Брайс».