Хоча їй знову й знову повторювали, що в неї непідхожа статура, вона не перестала любити танці. Вона не перестала відчувати п’янкий захват від живих виступів, не полишила уроки балету для любителів і продовжувала стежити за танцівниками міської балетної трупи так, як Коннор, Ітан і Торн слідкували за спортивними командами. Ніщо не могло заглушити тієї пристрасті до відчуття польоту, яке вона відчувала під час танцю — чи то в балетному класі, чи у клубі, чи взагалі на вулиці.
Принаймні Юніпер це не зупинило. Вона вирішила, що вона у цій справі всерйоз і надовго, що фавна здійснить неможливе і стане окрасою сцени, створеної для фейок, німф і сильфід, — і заткне їх усіх за пояс. І їй це вдалося.
Брайс протяжно зітхнула. Час іти. До «Перлини і Троянди» було двадцять хвилин пішки, а на цих підборах — усі двадцять п’ять. Викликати таксі не було сенсу: машина просто стоятиме у заторах серед хаосу на Старій Площі, який виникав у вечір четверга.
Брайс вставила у вуха перлові пусети, особливо не сподіваючись, що вони додадуть трохи вишуканості її доволі скандальній сукні. Але їй було двадцять три роки, тож вона могла насолоджуватися своїми формами, якими її щедро наділила природа. Крутячись перед високим дзеркалом, приставленим до стіни, Брайс усміхнулася своїм ногам, ніби присипаним золотим пилом, помилувалася вигином сідниць в обтислій сірій сукні, з вирізу якої виднівся текст нового татуювання, яке досі боліло, і знову вийшла до вітальні.
Даніка глузливо зареготала, перегукуючи телепередачу про природу, яку дивилися вовки.
— Ставлю п’ятдесят срібних марок на те, що викидайли не пропустять тебе у такому вигляді.
Вовки зафиркали від сміху, і Брайс показала подрузі середній палець.
— Вибач, якщо я змушую тебе соромитися власної кістлявої дупи, Даніко.
— Принаймні Даніка компенсує це своєю харизмою, — весело гаркнув Торн.
Брайс натягнуто посміхнулася симпатичному Омезі зграї.
— Напевно, це пояснює, чому я йду на побачення, а в неї їх не було… скільки вже? Три роки?
Торн закліпав і ковзнув блакитними очима на насуплене обличчя Даніки.
— Мабуть, саме тому.
Даніка згорбилася у кріслі й закинула голі ноги на журнальний столик. Усі нігті на пальцях її ніг були пофарбовані різними кольорами.
Тільки два роки, — буркнула вона. — Придурки.
Пройшовши повз подругу, Брайс скуйовдила її шовковисте волосся. Даніка куснула її за пальці, блиснувши зубами.
Хихикнувши, Брайс зайшла до вузенької кухні. Вона почала нишпорити по навісних шафках, брязкаючи посудом, шукаючи…
О. Джин.
Брайс вихилила чарку. Потім ще одну.
— Попереду важка ніч? — спитав Коннор, який стояв, притулившись до одвірка і хрестивши руки на своїх мускулястих грудях.
Крапля джину впала їй на підборіддя. Брайс ледь не стерла спокусливу червону помаду з губ тильним боком долоні, але, схаменувшись, вирішила промокнути її серветкою, що лишилася з піцерії. Як і належить пристойній дівчині.
— Цей колір повинен називатися «мінетно-червоний», сказала Даніка тоді, коли Брайс уперше нафарбувала губи цією помадою. — Тому що будь-який чоловік, побачивши тебе, думатиме тільки про мінет.
Погляд Коннора і справді був прикутий до її губ. Тому Брайс якомога невимушеніше відповіла:
— Ти ж знаєш, що я люблю гулянки по четвергах. Чому б не розпочати раніше?
Вона стала навшпиньки, аби заховати пляшку джину назад у шафку, і поки вона це робила, поділ її сукні піднявся дещо зависоко. Коннор роздивлявся стелю так, ніби на ній було щось цікаве, і перевів погляд на Брайс, тільки коли вона знову торкалася підлоги стопами повністю. У вітальні хтось збільшив гучність телевізора настільки, що ледь шибки не затряслися.
Дякую, Даніко.
Навіть вовчий слух не здатен розібратися з такою какофонією і підслухати. Кутики чуттєвого рота Коннора смикнулися, але він лишався стояти у дверях.
Брайс важко ковтнула, замислившись, наскільки гидким буде залити пожежу в роті від джину пивом, яке грілося на стільниці.
— Послухай, — сказав, Коннор. — Ми вже давно знайомі…
— Це що, відрепетирувана промова?
Він випростався, і його щоки залив рум’янець. Перший заступник Даніки, найстрашніший і найнещадніший вовк Допоміжних сил зашарівся.
— Ні.
— А як на мене, це відрепетируваний виступ.
— Ти дозволиш запросити тебе на побачення чи спершу я маю посваритися з тобою через побудову фраз?