— Я бачив Даніку в цій куртці — на фото у твоїй гостьовій кімнаті. Навіщо ти її зберігаєш?-
Брайс важко видихнула, вдячна за те, що він змінив тему.
— Раніше Даніка тримала свої речі тут, у комірчині, щоб не повертатися до квартири чи до Лігва. Того дня вона залишила куртку тут… — Вона знову видихнула і глянула у бік душової у задній частині галереї, де Даніка перевдягалася всього за кілька годин до смерті. — Я не хотіла, щоб куртка дісталася Сабіні. Вона прочитала би напис на спині й викинула її у смітник.
Гант узяв куртку і прочитав:
— За любові усе можливо.
Брайс кивнула.
— У мене на спині витатуйовано те саме. Тобто, якимсь вигадливим шрифтом, який Даніка відкопала в інтернеті, але… вона була зациклена на цій фразі. Вочевидь, лише її сказала їй Провидиця. Що нелогічно, оскільки Даніка була однією з найнеромантичніших людей, яких я зустрічала, але… — Брайс покрутила амулет на шиї, смикнувши його туди-сюди на ланцюжку. — Щось у цій фразі резонує з Данікою. Тому після її смерті я зберегла куртку. І почала її носити.
Гант обережно поклав куртку назад на стілець.
— Я розумію — це особисте, — здавалося, він більше не збирався говорити, та раптом продовжив: — Пам’ятаєш ту кепку, з якої ти глузувала?
— Я з неї не глузувала. Ти просто не схожий на тих чоловіків, які носять подібні речі.
Він знову захихотів — і вона знову відчула його сміх шкірою.
— Та кепка була першим, що я купив, коли приїхав сюди. З першої зарплати, яку отримав від Михея, — кутик його рота вигнувся вгору. — Я побачив її у спортивному магазині, і вона здавалася такою звичайною. Ти не уявляєш, наскільки Місяцеград відрізняється від Вічного Міста. Від усіх міст на Панґері. І ця кепка просто…
— …це символізувала?
— Ага. Здавалося, це був новий початок. Крок до більш нормального існування. Ну, настільки нормального, наскільки воно може бути в такого, як я.
Брайс стрималася, щоб не глянути на його зап’ясток.
— Отже, у тебе кепка — а у мене Джемова Джина.
Його усмішка осяяла сірість галереї.
— Дивно, що ти не зробила собі татуювання з нею.
Він обвів її очима, затримавши погляд на короткій обтислій зеленій сукні.
Брайс піджала пальці на ногах.
— Хто сказав, що у мене немає витатуйованої єдиноріжки там, де ти не можеш побачити, Аталаре?
Вона дивилася, як він подумки перебирає усе, що вже бачив. Відколи він переїхав до неї, Брайс припинила розгулювати по квартирі у нижній білизні, але вона знала, що до цього він бачив її у вікні. Знала, що він розумів, що існувала обмежена кількість інтимних місць, де могло бути сховане ще одне її татуювання.
Брайс могла поклястися, що його голос понизився на одну-дві октави, коли він спитав:
— А є?
Будь-якому іншому чоловіку вона би сказала: «Чому б тобі не перевірити самому?»
З будь-яким іншим чоловіком вона би вже була на іншому боці стола й заповзала йому на коліна. Розстібала би його ремінь.
А потім опустилася би на його член і, осідлавши його, скакала на ньому, поки їхні задихані стогони не…
Вона змусила себе повернутися до документації.
Якщо тобі цікаво, є кілька чоловіків, які можуть відповісти на це запитання.
Як її голос лишився таким рівним, було загадкою.
Мовчання Ганта можна було відчути на дотик. Брайс не наважувалася визирнути з-за екрана ноутбука.
Але його очі досі пильно дивилися на неї, пропалюючи наскрізь.
Її серцебиття, здавалося, віддавало по всьому тілу. Небезпечний, дурний, безрозсудний вчинок…
Гант важко й напружено видихнув. Стілець, на якому він сидів, заскрипів, коли янгол засовався, зашелестівши крилами. Вона не сміла глянути на нього, бо, щиро кажучи, не знала, що робитиме, якщо гляне.
Але потім Гант промовив хрипким голосом:
— Треба зосередитися на Сабіні.
Почувши це ім’я, Брайс відчула, що її наче облили крижаною водою.
Так. Правильно. Звісно. Тому що замутити романчик з Умброю Мортісом не видавалося можливим. Причин на це було вдосталь, починаючи з його туги за втраченим коханням і закінчуючи тим фактом, що він був власністю клятого Губернатора. І ще зважаючи на мільйон інших перешкод.
Брайс досі не могла підвести на нього погляд, коли Гант спитав:
— Є ідеї, як нам дістати більше інформації про Сабіну? Хоча б одним оком подивитися на те, чим вона зараз займається?
Брайс треба було зайняти руки та щось зробити зі своїм розпашілим тілом, тож вона роздрукувала документи, надіслані Джесібою, підписала їх і проставила дати.