Брайс мовчала.
Обличчя Ганта було бліде. Очі заплющені — ніби він намагався зосередитися на диханні.
— Здається, отрута позбавила мене моєї сили. Коли та тварюка вкусила мене… — Він засичав від болю, який пронизував його тіло. — Я більше не можу прикликати блискавки.
І раптом Брайс зрозуміла. Це багато чого пояснювало. По-перше, те, як кристалосу вдалося побороти Михея. Якщо демон напав на Архангела з засідки і добряче його вкусив, то у нього залишилася тільки фізична сила. Мабуть, Михей і сам так і не зрозумів, що сталося. Найімовірніше, списав це на шок чи стрімкість нападу. Можливо, так само укус демона звів до нуля і надприродну силу Даніки і членів Зграї Дияволів.
— Гей, — Наомі поклала руку на плече Брайс. — Тебе поранено?
Медвідьма зняла з плеча Ганта вже насмоктану п’явку, кинула її назад у слоїк і замінила іншою. Її долоні сяяли блідим світлом, коли вона оглядала інші рани Ганта, а потім почала їх зцілювати. Вона не користувалася першосвітлом, флакони з яким сяяли у її сумці — і яке більшість лікарів вважала панацеєю, — ніби воліючи застосовувати власну магію, що текла в її жилах.
— Я в порядку.
Тіло Ганта могло б і самостійно відновитися, але на це пішло би більше часу. А враховуючи ще й отруту в ранах… Брайс надто добре знала, що деякі з них можуть узагалі не загоїтися до кінця.
Наомі провела рукою по своєму чорному волоссю.
Треба, щоб тебе оглянула медвідьма.
— Ні.
Янголиця пронизливо подивилася на Брайс очима кольору онікса.
— Якщо Гант дозволив медвідьмі його підлатати, то й ти…
Неосяжна, холодна сила накрила огороджене магічними екранами місце подій, сад і цілий міський квартал. Наомі різко обернулася і побачила Михея, який приземлився на стежку. Запала тиша. Усі ваніри позадкували, даючи дорогу Архангелу, який рушив до мертвого демона і Ганта.
Лише Наомі вистачило сміливості наблизитися до нього.
— Я була на варті безпосередньо перед прибуттям Ганта, і жодних ознак…
Михей пройшов повз неї, не зводячи очей з демона. Медвідьма, треба віддати їй належне, продовжила надавати допомогу Ганту, який спромігся підвести голову, щоб відповісти на запитання Михея.
— Що сталося?
— Засідка, — хрипло промовив Гант.
Здавалося, білі крила Михея світилися магічною силою. І попри дзвінку тишу в голові, попри величезну відстань, яку Брайс відчувала між своїм тілом і тим, що лишилося від її душі, вона зробила крок уперед. Хела з два це поставить під удар угоду Михея з Гантом.
— Він напав із тіні.
Архангел обвів її очима.
— На кого з вас він напав?
— На нього, — вказала Брайс на Ганта.
— І хто з вас його убив?
«Він», — саме хотіла повторити Брайс, але втрутився Гант:
— Ми зробили це спільними зусиллями.
Брайс зиркнула на нього, щоб він мовчав, але Михей уже розвернувся до трупа демона і, насупившись, копнув його носком чобота.
— Не можна, щоб про це дізналися ЗМІ, — наказав Архангел. — Або учасники Саміту.
У повітрі зависло несказане: «Особливо Сандріель».
— Ми простежимо, щоб це не потрапило до газет, — запевнила Наомі.
Але Михей похитав головою і простягнув руку.
Не встигла Брайс і оком змигнути, як навколо демона і його голови спалахнуло біле полум’я. За мить від демона залишився тільки попіл.
— Нам треба було оглянути його на предмет доказів… — почав Гант.
— Ніякої преси, — промовив Михей і розвернувся до групи командирів свого легіону.
Медвідьма почала знімати п’явок і перев’язувати Ганта. Усі шовкові бинти були просочені її магічною силою, яка змушувала шкіру й м’язи зростатися і запобігала інфекції. Щойно рани загоювалися, бинти розчинялися у повітрі, наче їх ніколи і не було.
Неподалік досі лежала безневинна купка попелу — що було іронічно, враховуючи, які жахіття чинив кристалос. То цей демон — той, хто вбив Даніку? Чи він лише один із тисяч інших потвор, які чекали по той бік Північного Розлому?
Чи був Ріг десь тут, у парку? Чи могла вона, сама того не знаючи, якось наблизитися до нього? Чи, може, той, хто шукав Ріг — Сабіна? — просто надіслав кристалоса як чергове послання? Вони були далеченько від Місячного Лісу, але патрульні Сабіни чергували по всьому місту.
Долоні Брайс досі пекли від пострілу, а кістки досі дзвеніли від віддачі.
Медвідьма зняла закривавлені рукавички. Тріск блискавки на пальцях Ганта свідчив про те, що його сила повернулася.
— Дякую, — сказав він відьмі. Та махнула йому на прощання, за лічені секунди розпихала роздутих від отрути п’явок по слоїках і щезла за магічними екранами…