Брайс не переживе постріл у серце з такої близької відстані. Вона помре за лічені секунди.
— Де твій дружок-демон? — спромоглася спитати Брайс, перегукуючи барабанний дріб дощу.
Сабіна ногою захлопнула металеві двері. Гант зрозумів, що всі камери були несправні. Мали бути несправні, інакше тут уже був би легіон, викликаний Марріном. Напевно, на камерах програвалися якісь безвинні кадри — так само, як і в Храмі Богині Місяця, коли Сабіна їх підмінила. А це означало, що ніхто, не знав, що тут відбувається, — жодна жива душа.
Гант повільно повів здоровою рукою вгору по тремтливому змоклому тілу Брайс.
— Навіть не думай проще, Аталаре, — процідила Сабіна.
Його рука зупинилася, не встигнувши накрити груди Брайс — те місце, де билося серце. Його броньований костюм міг затримати кулю. Краще Гант прийме постріл на себе. Краще він втратить руку, яку зможе відростити, ніж Брайс…
Він навіть подумки не міг сказати останнє слово.
— Я наказала тобі не пхати носа не у свої справи, — просичала Сабіна. — Але ж ти не могла просто послухатися — тобі треба було заявитися до Лігва із запитаннями, ставити які ти не маєш права.
— Ми їх ставили, бо ти вбила Даніку, довбана психопатка, — прогарчала Брайс.
Сабіна завмерла. Застигла майже так само, як уміють фейці.
— Що зробила?
Гант знав, що в Сабіни всі емоції були на поверхні й вона навіть не намагалася їх приховувати. І зараз її шок був справжнім. Краплі дощу стікали з її вузьких вилиць, коли вона розлючено прошипіла:
— Думаєш, я вбила рідну доньку?
Брайс так сильно тремтіла, що Ганту довелося зміцнити хватку.
— Ти вбила її, тому що вона збиралася зайняти твоє місце як майбутній Ватажок, — відрізала Брайс, — ти вкрала Ріг, щоб підірвати її авторитет, і ти прикликала демона, щоб убити кожного, хто міг тебе бачити, і принизити Михея перед Самітом…
Сабіна розсміялася глухим, низьким сміхом.
— Що за маячня.
— Ти стерла запис крадіжки Рога з камер храму, — прогарчав Гант. — У нас є підтвердження. Ти збрехала нам, сказавши, що тієї ночі Даніки не було у храмі. А в ніч, коли вона загинула, ти розводилася про те, що твоя донька не вміла тримати язика за зубами. Щоб довести, що ти вбила Даніку, нам лишилося лише встановити зв’язок між тобою і кристалосом.
Сабіна опустила пістолет, поставивши його на запобіжник. Її трусило від ледве стримуваної люті.
— Я нічого не крала, недоумки. І я не вбивала рідної доньки.
Гант не наважувався опустити зброю. Не наважувався відпустити Брайс.
А тоді Сабіна холодно і безрадісно сказала:
— Я її захищала. Даніка викрала Ріг.
49
— Даніка нічого не крала, — прошепотіла Брайс, і її пройняв холод. Вона лишилася стояти прямо лише завдяки руці Ганта, яка тримала її за талію, відчуваючи спиною теплу стіну його тіла.
Погляд світло-карих очей Сабіни — такого ж відтінку, як у Даніки, але позбавлених тепла — був безжальним.
— Для чого, по-вашому, я підмінила відеозаписи? Даніка вважала, що знеструмлення її приховає, але їй не вистачило розуму подумати, що камера продовжуватиме записувати звук і вловить її кроки, які поволі затихли, коли вона залишила свій пост, щоби вкрасти Ріг, а тоді за хвилину з’явилися знову, коли вона спокійно повернулася на місце, наче й не плювала нашій богині в обличчя. Чи це вона спричинила вимкнення електрики, щоб здійснити крадіжку, чи просто скористалася можливістю — я не знаю.
— Навіщо вона його забрала? — ледве змогла вимовити Брайс.
— Тому що Даніка була капосним дівчам і хотіла подивитися, чи зійде їй це з рук. Отримавши сповіщення про те, що Ріг було вкрадено, я одразу переглянула відеозаписи і підмінила їх у всій базі даних, — Сабіна блиснула хижою посмішкою. — Я підчистила за нею — як і робила все життя. А ви двоє своїми запитаннячками поставили під загрозу той жалюгідний обривок надбань, який вона після себе залишила.
Гант поворухнув крилами.
— Сьогодні ти нагнала на нас того демона…
Сабіна насупила бліді брови.
— Якого демона? Я цілий вечір чекала на вас тут. Я розмірковувала над вашим ідіотським візитом до мого Лігва і вирішила, що вам потрібно по-справжньому нагадати, щоб ви не лізли у цю справу, — вона вищирилася. — На іншому боці вулиці стоїть Амелі Рейвенскрофт, і вона одразу дасть відмашку, якщо ти, Аталаре, перетнеш межу. Вона каже, що ви щойно влаштували тут незлецьку виставу, — з обізнаним виглядом злісно посміхнулася Сабіна.