І пронизливо верескнула. Видра у світловідбивальному жовтому жилеті стояла на задніх лапах, натискаючи передньою лапою кнопку, розташовану нижче за основну. Брайс вмовила Джесібу встановити цю кнопку для клієнтів меншого зросту, навіть не сподіваючись, що колись на її порозі стоятиме пухнастий вусатий посланець.
Брайс миттю схопилася зі стільця і, вгрузаючи підборами у килим, побігла нагору.
Повідомлення, яке видра принесла від Таріона, було коротким, але милим.
«Гадаю, тебе це зацікавить. Цілую, Таріон».
— Цілую? — перепитав Гант.
— Вочевидь, це він тобі, — сказала Брайс, досі усміхаючись видрі. Вона вручила посланцю срібну марку і той у відповідь смикнув вусиками і вишкірився, блиснувши зубками.
Це, без сумнівів, була знаменна подія її сьогоднішнього дня. Тижня. Року.
Чесно кажучи, усього її життя.
За столом у виставковій залі Брайс забрала листівку Таріона, яка лежала зверху на стосі надісланих паперів, і Гант почав їх продивлятися.
Побачивши фотографію в руці Ганта, вона зблідла.
— Це труп?
— Радше те, що від нього лишилося, після того як Таріон добув його з лігва себека, — пробурмотів Гант.
По спині Брайс пробігли дрижаки. Заввишки більш ніж сім із половиною метрів і вагою майже півтори тонни, мускулясті, вкриті лускою себеки вважалися одними з найнебезпечніших хижаків, що водилися у річці. Дорослий самець себека міг перекусити жертву навпіл, і більшість ванірів трималися подалі від цих лихих і сильних створінь.
— Він божевільний.
— О, це точно, — усміхнувся Гант.
Брайс похмуро глянула на жахливу фотографію, а тоді прочитала примітки Таріона.
— Він каже, що сліди укусів на тулубі не відповідають зубам себека. Жертва вже була мертва, коли її скинули в Істрос. Напевно, себек побачив легку здобич і затягнув її до свого лігва, щоб з’їсти пізніше.
У роті Брайс пересохло. Вона ковтнула і знову глянула на труп на знімку. Дріада. Її грудна порожнина була розпорота, серце і внутрішні органи були відсутні, а все тіло було всіяне слідами укусів…
— Ці рани схожі на ті, яких тобі завдав кристалос. У русалковій лабораторії з’ясували, що, судячи зі ступеню розкладання, смерть настала п’ять днів тому.
— Того ж вечора, коли напали на нас.
Брайс вчиталася у висновки експертизи.
— У ранах була прозора отрута. Таріон каже, що відчував її усередині трупа ще до того, як у лабораторії провели дослідження, — більшість представників Дому Великих Вод могли відчувати процеси, що відбувалися у тілах інших, — хвороби, слабкості і, вочевидь, отруту. — А коли провели… — Брайс шумно видихнула. — Отрута блокувала магію.
Це напевно був кристалос. Морщачись, Брайс читала далі:
— Таріон переглянув записи про всі невпізнані тіла, які русалки знайшли у річці за останні кілька років. Два трупи з ідентичними ранами і такою ж прозорою отрутою були знайдені якраз у той час, коли… — Вона ковтнула. — Коли загинула Даніка і Зграя Дияволів. Дріада і перевертень-лис. Обоє вважалися зниклими безвісти. Цього місяця було знайдено п’ять жертв з такими ж ранами й отрутою. Усіх їх також оголосили зниклими безвісти, але заднім числом — за кілька тижнів.
Отже, у цих жертв, можливо, було небагато друзів чи рідних, — припустив Гант.
— Мабуть.
Брайс знову взялася вивчати знімок. Через силу змусила себе дивитися на страшні рани. Запала тиша, яку переривали лише віддалені звуки серіалу Лехаби з бібліотеки.
— Це не та істота, яка вбила Даніку, — тихо сказала вона.
Гант провів рукою по волоссю.
— Можливо, існує кілька кристалосів…
— Ні, — впевнено промовила Брайс, відкладаючи папери. — Даніку вбив не кристалос.
Гант наморщив чоло.
— Але ж ти була на місці подій. Ти бачила демона.
— Я бачила його у коридорі, не у квартирі. Тіла Даніки, членів зграї та останніх трьох жертв були пошматовані і складені у купи, — вона ледве могла говорити про це, ледве могла знову про це згадувати.
Ці останні п’ять днів були… непростими. Після катастрофічного візиту Сабіни, після сенсаційної новини про те, що Ріг украла Даніка, Брайс тільки й рятувалася тим, що намагалася ворушитися і ходити на роботу. І якщо вони весь цей час шукали не там…
Брайс підняла угору знімок.
— Ці рани геть не такі. Кристалос хотів вирвати твоє серце, твої внутрішні органи, а не перетворити тебе на… на купу плоті. Ні в Даніки, ні у членів Зграї Дияволів, ні в Терціана, ні у послушниці з охоронцем храму — ні в кого з них не було таких ран. І ні в кого не було прозорої отрути в організмі.