Гант лише розгублено кліпав очима.
— А раптом у наш світ пролізло щось іще? — тремтливим голосом промовила Брайс. — Раптом кристалоса справді прикликали для пошуку Рога, а там, у квартирі, діяв жахливіший демон? Якщо маєш силу прикликати кристалоса, то чому б не прикликати й інших?
Гант замислився.
— Але я не можу пригадати демона, який ось так знищує своїх жертв. Хіба що це якесь чергове древнє страховище просто з Безодні, — він потер шию. — Якщо кристалос убив цю дріаду — вбив усіх цих нещасних, чиї тіла змило до річки по каналізації, — тоді навіщо прикликати два різних види демонів? Кристалос і так смертельно небезпечний, мов Хел.
І це буквально.
Брайс розвела руками.
— Гадки не маю. Але якщо всі наші припущення щодо смерті Даніки помилкові, то ми повинні з’ясувати, як вона померла. Потрібен хтось, хто зможе нас проконсультувати.
Гант почухав підборіддя.
— Є ідеї?
Вона повільно кивнула, відчуваючи, як нутрощі проймає страх. — Пообіцяй, що ти не лютуватимеш.
51
— Прикликати демона — паскудна ідея, — видихнув Гант, коли за заштореними завісами квартири настав вечір. — Особливо враховуючи те, що саме з цього і почалася уся ця чортівня.
Вони стояли у її вітальні. Світло було приглушене, а навколо мерехтіли свічки. Сирінкса загорнули у ковдри і замкнули у його вольєрі у спальні Брайс, оточивши захисним колом з білої солі.
Те, що лежало на блідому паркеті навколо і перед ними й смерділо цвіллю і гнилою землею, мало геть протилежну функцію.
Брайс якось встигла перемолоти брилу обсидіанової солі — мабуть, за допомогою свого довбаного кухонного комбайна. До того, на що вона викинула десять тисяч золотих марок, вона ставилася без особливої пошани. Вона закинула сіль до кухонної шафки, наче то була звичайна пачка чипсів.
Гант не здогадувався, що вона просто чекала потрібної миті, коли сіль їй знадобиться.
Зараз вона розсипала обсидіанову сіль по підлозі, утворивши два кола. Перше, біля вікна, було, мабуть, метра півтора у діаметрі. Друге було більше, щоби вмістити і її, і Ганта.
— Я не збираюся марнувати час на блукання містом у пошуках відповідей на те, який саме демон убив Даніку, — сказала Брайс. — Я звернуся безпосередньо до джерела і позбавлю себе зайвого головного болю.
— Джерело розмаже тебе по стінці. А як ні — то тебе заарештують за виклик демона у житловій зоні.
Прокляття. Це він повинен її арештувати, чи не так?
— Законників ніхто не любить, Ганте.
— Я і є законник.
Вона вигнула темно-червону брову дугою.
— Не мороч мені голову, Тінь Смерті.
Брайс стала до нього в окреслене коло. Її довгий кінський хвіст був схований під коміром шкіряної куртки, і червоні пасма виблискували у світлі свічок.
Його пальці смикнулися, прагнучи дотягнутися до її шовкового волосся. Зануритися у нього. Ганту хотілося намотати цей червоний хвостик на кулак, відвести її голову назад і, відкривши шию, торкнутися її губами. Язиком. Зубами.
— Ти знаєш, що це моя робота — не пускати цих демонів у наш світ, — гаркнув він.
— Ми не випускатимемо демона, — просичала у відповідь Брайс. — Це так само безпечно, як телефонний дзвінок.
— То ти збираєшся викликати демона за його нечестивим номером?
За багатьма демонами були зареєстровані номери — така собі древня електронна пошта.
— Ні, мені це не потрібно. Я знаю, як знайти цього демона, — Гант почав щось казати, але вона обірвала його: — Обсидіанова сіль його стримає.
Гант глянув на кола, які вона утворила на підлозі, і зітхнув. Гаразд. Хоча спір із нею був таким же привабливим, як і любовна прелюдія, він також не хотів марнувати час.
Але потім температура у кімнаті почала падати. Стрімко.
І коли дихання Ганта почало перетворюватися на густу пару, з’явилася людиноподібна чоловіча фігура. Від темної сили, яка линула з неї, у нього скрутило шлунок…
Брайс вишкірилася до Ганта, серце якого буквально завмерло, і промовила:
— Сюрприз.
Вона геть збожеволіла. Він уб’є її за це — якщо у наступні кілька секунд не вб’ють їх обох.
— Хто це?
Кімната узялася кригою. Ніякий одяг не міг захистити від холоду, який приніс із собою цей демон. Холод пронизував кожний шар бойового костюма Ганта, вихоплюючи пазуристими пальцями подих з його грудей. Єдиною ознакою дискомфорту Брайс було її нерівне дихання. Вона дивилася у бік темного кола на іншому боці кімнати, усередині якого стояла чоловіча фігура.