Випаливши це, Брайс одразу пошкодувала. З багатьох причин, найменшою з яких було те, що вона ніяк не могла припинити згадувати ті миті божевілля на даху, коли його губи торкалися її шиї і коли вона почала повністю розкриватися у його обіймах.
Було приємно відчувати це — відчувати його.
Гант довго і пильно дивився на неї. Обличчя Брайс палало.
Але він лише сказав:
— Побачимося вдома, — слова відлунювали між ними, коли він поставив на стійку ще одну пляшку фіолетового тоніка. — Цю вип’єш через пів години.
А тоді рушив через порожній бар до дверей і вийшов на вулицю.
Щойно Гант вмостився на дивані, щоб подивитися матч із сонцеболу, коли до квартири увійшла Брайс з двома торбами продуктів у руках. Саме вчасно, хай йому Хел.
Сирінкс зіскочив з дивана і, підбігши до неї, став на задні лапи, вимагаючи поцілунків. Брайс слухняно поцілувала химеру і погладила його золотисте хутро, а тоді підвела погляд і глянула на Ганта, який сидів на дивані. Він ковтнув пива і стримано до неї кивнув.
Брайс кивнула у відповідь, уникаючи його погляду, і рушила на кухню. Кульгавість зменшилася, але повністю не зникла.
Гант відправив Наомі стежити за вулицею, на якій був розташований той вишуканий віскі-бар, а сам рушив до спортзали, щоб випустити пару.
Лапав. Це слово не покидало його думки. Як і той факт, що він ні на секунду не згадував про Шахару, поки вони були на даху. І в наступні дні теж. І коли того вечора він вдовольнявся у душі — і наступними вечорами також, — він думав не про Архангелицю. Зовсім ні.
Квінлан мала це знати. Вона мала знати, яку рану зачепила.
Тож із варіантів у нього лишалося або накричати на неї, або піти тренуватися. Він обрав останній.
Це було дві години тому. Він прибрав усю обсидіанову сіль, вигуляв і погодував Сирінкса, а тоді сів на диван і став чекати.
Брайс поставила торби на кухонну стійку. Сирінкс крутився біля її ніг, перевіряючи кожну покупку. У перерві Гант крадькома глянув на розкладені продукти. Овочі, фрукти, м’ясо, вівсяне й коров’яче молоко, рис, буханець чорного хліба…
— Ми когось чекаємо? — спитав він.
Брайс дістала сковорідку з довгою ручкою і з дзенькотом поставила її на плиту.
— Я вирішила приготувати пізню вечерю.
Її спина була напружена, плечі розправлені. Можна було подумати, що вона розлючена, але той факт, що вона готувала їм вечерю, свідчив про зворотне.
— Чи розумно готувати, коли ти надудлилася віскі?
Вона сердито зиркнула на нього через плече.
— Я намагаюся зробити щось приємне, а ти все ускладнюєш.
Гант підняв руки вгору.
— Гаразд. Вибач.
Брайс розвернулася до плити, відрегулювала вогонь і відкрила упаковку з якимсь рубленим м’ясом.
— Я не «дудлила» віскі, — сказала вона. — Я пішла з «Лети» невдовзі після тебе.
— Куди?
— На склад біля Місячного Лісу, — вона почала діставати різні спеції. — Я сховала там чимало речей Даніки. Сабіна хотіла їх викинути, але я забрала їх першою. — Вона вивалила частину м’яса у сковорідку і жестом вказала на третій пакет, який залишила біля дверей. — Я просто хотіла впевнитися, що там немає якихось слідів Рога, чогось, що я тоді могла не помітити. І прихопила дещо з Даніччиних речей — тих, що були у ніч вбивства у моїй кімнаті і яких не забрав відділ речових доказів. Я знаю, що вони забирали деякий одяг, але подумала… Можливо, і на цьому теж щось є.
Гант відкрив рота, щоб щось сказати — він не знав, що саме — але Брайс продовжила:
— Після цього я пішла на ринок. Оскільки самими спеціями, вочевидь, ситий не будеш.
Гант забрав з вітальні пиво і прийшов на кухню.
— Допомога потрібна?
— Ні. Це вибачлива вечеря. Іди дивись гру.
— Тобі не треба вибачатися.
— Я поводилася по-свинськи. Дозволь мені приготувати тобі щось, щоб загладити провину.
— Враховуючи, скільки ти щойно бухнула в сковорідку меленого чилі, я не впевнений, що захочу приймати це вибачення.
— Прокляття, я забула додати кмин!
Брайс різко розвернулася до сковорідки, зменшила вогонь і, додавши спеції, розмішала масу, яка пахла індичкою.
— Я нездара, — зітхнула вона.
Гант зачекав, даючи їй зібратися з думками.
Брайс почала чистити цибулю легкими й плавними рухами.
— Чесно кажучи, нездарою я була і до смерті Даніки, і… — Вона порізала цибулю акуратними кільцями. — Краще не стало.
— Чому ти так кажеш?
Брайс відправила цибулю на сковорідку.