Выбрать главу

На полях списку мішеней і їхніх злочинів Михей написав примітку. «Без пістолета».

Тож Гант прихопив ще кілька своїх кинджалів з чорним руків’ям і ніж із довгою рукояттю.

Кожен його рух був ретельним. Поміркованим. Кожен рух його тіла, поки він одягав свій чорний бойовий костюм, заспокоював його розум, відтягуючи його все далі й далі від самого себе.

На столі задзижчав телефон, і Гант, мигцем глянувши на нього, побачив, що Королева Брайс написала: «Усе гаразд?»

Він натягнув чорні рукавички.

Телефон задзижчав знову.

«Я збираюся замовити суп із дамплінґами на обід. Будеш?»

Гант перевернув телефон екраном униз. Наче це якось завадить Брайс дізнатися те, чим він займається. З відточеністю, набутою за ці століття, він зібрав зброю. А тоді надів шолом.

Світ занурився у холодний розрахунок, його кольори потьмяніли.

Лише тоді він узяв телефон і написав Брайс: «Я в порядку. Побачимося пізніше».

Вона відповіла, коли він уже дістався до казарменого посадкового майданчика. Він дивився, як бульбашка з відповіддю вигулькувала, зникала, а тоді з’являлася знову. Ніби Брайс, набираючи повідомлення, стерла десять різних відповідей, поки нарешті не відправила: «Гаразд».

Гант вимкнув телефон, штовхнувши плечем двері на балкон, і вийшов на відкрите повітря.

Він був темною плямою на тлі яскравого неба. Тінню напроти сонця.

Змахнувши крилами, він злетів у повітря. І не озирнувся.

Щось сталося.

Брайс зрозуміла це одразу, коли усвідомила, що від Ганта, який перебував у Коміціумі, не було звісток уже годину.

Це відчуття лише погіршилося, коли він надіслав туманну відповідь на її повідомлення. Ні слова про те, чому його викликали і що він збирався робити.

Наче за нього відповів хтось інший.

Вона набирала десятки різних відповідей на це не-Гантове повідомлення:

«Будь ласка, напиши, чи все гаразд».

«Відправ 1, якщо тобі потрібна допомога».

«Я чимсь тебе засмутила?»

«Що сталося?»

«Мені прийти до Коміціуму?»

«Відмовляєшся від супу з дамплінґами — хтось украв цей телефон?»

Вона писала і видаляла, доки нарешті не набрала: «Я хвилююся. Подзвони, будь ласка». Але вона не мала права хвилюватися і вимагати від нього дзвінків.

Тож вона зупинилася на жалюгідному «Гаразд».

І не отримала відповіді. Цілий день на роботі вона, наче одержима, перевіряла свій телефон.

Нічого.

Від тривоги судомило шлунок. Брайс навіть суп не замовила. Глянувши на зображення з камер на даху, вона побачила Наомі, яка цілий день сиділа там з напруженим обличчям.

Близько третьої години Брайс піднялася на дах.

— Ти не знаєш, де він міг подітися? — спитала вона, міцно обхопивши себе руками за плечі.

Наомі обвела її очима.

— Гант у порядку, — сказала вона. — Він… — вона осіклася, побачивши щось у виразі Брайс, і очі янголиці зблиснули здивуванням. — Він у порядку, — м’яко повторила вона.

На той час, коли Брайс повернулася додому, а Наомі влаштувалася на сусідньому даху, вона вже перестала їй вірити.

Тому вирішила: до біса це все. До біса застереження янголиці, власний удаваний спокій і всю цю маячню.

Стрілки годинника наближалися до восьмої, і Брайс, стоячи на кухні, написала Ганту: «Будь ласка, набери мене. Я хвилююся за тебе».

Ось. Нехай слова летять в ефір чи куди там потрапляють повідомлення.

Брайс вивела Сирінкса на останню прогулянку перед сном, міцно стискаючи телефон у руці. І що міцніше вона його стискала, то більшою видавалася ймовірність, що Гант відповість.

Об одинадцятій вона зламалася і набрала знайомий номер. Рунн відповів після першого ж гудка.

— Що сталося?

Як він зрозумів? Їй було байдуже.

— Я… — Вона важко ковтнула.

— Брайс? — голос Рунна став різкіший.

На задньому плані грала музика, але вона почала затихати, наче він відходив до спокійнішого місця.

— Ти сьогодні ніде не бачив Ганта? — тонким і високим голосом спитала вона.

— Усе гаразд? — пролунав віддалений голос Флінна.

Рунн лише перепитав:

— Що сталося?

— Можливо, ти бачив Ганта у тирі або деінде…

Музика стихла. Хлопнули двері.

— Де ти?

— Удома.

І тоді до неї дійшло, наскільки ідіотським був цей її порив: дзвонити Рунну і питати його — з-поміж усіх інших людей, — чи не знає він, чим займається особистий асасин Губернатора.