Брайс ступила до душової і засичала. Вода обпікала. Чистий окріп.
— Ганте, — промовила вона.
Він навіть не кліпнув.
Брайс перевела погляд на душову лійку. Його тіло зцілювалося від опіків — зцілювалося і знову обварювалося, зцілювалося й обварювалося. Певно, це були справжні тортури.
Вона потягнулася до душу, і гарячезна вода вмить просочила її сорочку і штани, але Брайс, зціпивши зуби, зменшила температуру.
Гант не поворухнувся. Навіть не глянув на неї. Вона зрозуміла, що він часто так робив. Щоразу, коли його на завдання посилав Михей і всі Архангели, яким він служив раніше.
До кімнати зайшов Сирінкс, перевірити, що тут відбувається. Він обнюхав закривавлений одяг, а тоді розтягнувся на гумовому килимку, поклавши голову на передні лапи.
Гант не виказував жодних ознак усвідомлення її присутності.
Але став дихати глибше. Рівніше.
I Брайс, не в змозі пояснити чому, схопила з ніші у плитці пляшку шампуню й брусок лавандового мила, а тоді опустилася перед Гантом навколішки.
— Зараз я тебе відмию, — тихо промовила вона. — Якщо ти не проти.
У відповідь він слабко, але абсолютно зрозуміло кивнув. Наче слова досі давалися йому дуже важко.
Тож Брайс налила на долоню трохи шампуню, а тоді запустила пальці у його волосся. Густі пасма були важкі, і вона акуратно помила йому голову, а тоді відкинула її назад, щоб змити шампунь. Гант нарешті подивився на неї. Їхні погляди зустрілися, і він знову опустив голову під струмінь води.
— Ти виглядаєш саме так, як я почуваюся, — прошепотіла вона, відчуваючи, як до горла підступив клубок. — Кожного дня.
Він кліпнув — єдина ознака того, що він її чув.
Брайс вийняла руки з його волосся і взяла мило. Він голий, усвідомила вона, якось про це забувши. Зовсім голий. Проганяючи від себе ці думки, вона почала намилювати його шию, широкі плечі і мускулясті руки.
— Нижньою частиною насолоджуватимешся сам, — промовила вона, відчуваючи, як палає її обличчя.
Гант лише спостерігав за нею з оголеною відвертістю. Це було інтимніше за доторк його губ до її шиї. Ніби він насправді бачив її сутність, бачив ким вона була і ким досі може стати.
Брайс як могла відмила його верхню половину тіла.
— Я не можу дістати до крил, коли ти сидиш біля стіни.
З сильним, граційним поштовхом, Гант підвівся на ноги.
Брайс намагалася відвести погляд від того, що впало їй в очі. Доволі солідне дещо, якого він, здавалося, не помічав чи просто не переймався.
Тож вона теж не перейматиметься. Брайс встала і під бризками води обережно розвернула Ганта. Вона не дозволяла собі помилуватися і видом ззаду. Його м’язами і досконалою статурою.
«У тебе ідеальна дупа», — сказав нещодавно їй Гант.
«У тебе теж», — тепер могла засвідчити вона.
Брайс намилила його крила, які від води зробилися темно-сірими.
Гант височів над нею настільки, що їй довелося стати навшпиньки, щоб дістати до краєчків крил. Вона мовчки відмивала їх, поки Гант стояв, спершись руками на кахлі й повісивши голову. Йому був потрібен відпочинок і тимчасове забуття. Тож Брайс змила піну, переконавшись, що кожна пір’їнка була чиста, і, перехилившись через янгола, вимкнула воду.
У паркій душовій було чутно лише дзюркіт води, що стікала в зливний отвір.
Брайс узяла рушник і, коли Гант розвернувся до неї, підвела погляд угору. Обернувши рушника навколо його стегон, вона зірвала другий з рейки біля душової кабіни, і провела по його смаглявій шкірі. Обережно промокнула його крила. А потім витерла його волосся.
— Ходімо, — пробурмотіла вона. — У ліжко.
Його обличчя зробилося настороженим, але він не заперечував, коли вона, заливаючи підлогу водою, що крапала з її промоклого одягу і волосся, витягнула його з душу. Не заперечував, коли відвела його до спальні, до комоду, до якого він складав свої речі.
Брайс дістала чорні труси-боксери, нахилилася і, втупившись очима в підлогу, розтягнула резинку.
— Надягай.
Гант слухняно вставив одну ногу, а потім другу. Брайс підвелася, натягуючи боксери на його могутні стегна, і зі слабким звуком відпустила еластичну резинку. Потім дістала з іншої шухляди білу футболку, насуплено поглянула на хитромудрі пройми для його крил і відклала її.
— Сьогодні лише труси, — заявила вона, відкидаючи ковдру на ліжку, яке він щоранку так сумлінно заправляв. Брайс поплескала по матрацу. — Лягай спати, Ганте.
Він знову послухався, з тихим стогоном ковзнувши під ковдру.
Брайс вимкнула світло у душовій, від чого у кімнаті стало темно, і повернулася до ліжка. Гант лежав, досі дивлячись на неї. Наважившись відкинути вологе волосся з його чола, Брайс злегка торкнулася пальцями його ненависного татуювання. Гант заплющив очі.