— Абсолютно типове кліше, — сказала вона, але мимовільно піджала пальці ніг.
Гант розбив яйця у миску.
— Схоже, врешті-решт ми завжди опиняємося на кухні.
— Поки ти готуєш, я не проти, — промовила Брайс, потягуючи каву.
Гант пирхнув, а тоді посерйознішав.
— Дякую, — тихо сказав він. — За те, що ти зробила.
— Нема за що, — відповіла вона, знову сьорбнувши кави. І, згадавши про зварену порцію для нього, потягнулася по наповнену чашку.
Вона простягнула її йому, і Гант розвернувся від плити. Перевів погляд з чашки на її обличчя.
А потім, обхопивши широкою долонею чашку, нахилився, скорочуючи відстань між ними. Його губи злегка торкнулися її щоки. Короткий, легкий і приємний дотик.
— Дякую, — знову сказав він і, відхилившись, розвернувся назад до плити. Ніби не помічаючи, що Брайс не могла поворухнути жодним м’язом, не могла вимовити жодного слова.
Бажання схопити його, притягнути його обличчя до свого і спробувати на смак кожну частину його тіла буквально засліпило Брайс. Її пальці смикнулися, ніби відчуваючи доторк до його твердих мускулів.
У його серці досі палав вогонь кохання до його давно втраченої подружки. А у Брайс просто дуже давно не було сексу. Цицьки Хтони, після перепихону з перевертнем-левом у туалеті «Ворона» минуло вже кілька тижнів. А з Гантом, який жив у її квартирі, вона не наважувалася відкрити ліву тумбочку і сама про себе подбати.
«Ага, продовжуй запевнювати себе у цьому», — промовив тихий голосок у її голові.
Мускуляста спина Ганта напружилася. Руки завмерли, зупинивши приготування сніданку.
Прокляття, то він міг відчувати подібні штуки? Більшість ванірських чоловіків могли. Зміни у запаху людини: страх і збудження були найбільш відчутними.
Він — Умбра Мортіс. Він під забороною з десяти мільйонів причин. До того ж Умбра Мортіс не ходить на побачення — ні, з ним або усе, або нічого.
— Про що ти думаєш? — скрипучим голосом спитав Гант, не розвертаючись від плити.
«Про тебе. Наче довбана ідіотка, я думаю про тебе».
— Сьогодні в одному дизайнерському магазині відбудеться розпродаж залишків одягу, — збрехала вона.
Гант озирнувся через плече. Прокляття, які в нього темні очі.
— Серйозно?
Що це за вкрадливий тон?
Не стримавшись, вона відступила назад і наштовхнулася на кухонний острівець.
— Так, — промовила вона, не маючи сили відвести погляд.
Очі Ганта потемніли ще дужче. Він нічого не сказав.
Від його пильного погляду їй сперло подих. Від погляду, який давав їй зрозуміти, що він відчуває усе, що відбувається в її тілі. Від погляду, під яким у неї затверділи соски.
Гант неприродно завмер. Ковзнув очима униз. Побачив її груди. Її стегна, які вона міцно стискала — ніби від цього мало зникнути млосне відчуття, яке запульсувало між ними.
На його обличчі з’явився безперечно хижий вираз. Дикий кіт, готовий до стрибка.
— Не знав, що від розпродажу одягу ти закипаєш, як той чайник, Квінлан.
Вона ледь не простогнала, але щосили намагалася стояти спокійно.
— Це просто приємні дрібниці життя, Аталаре.
— То ось про що ти думаєш, коли відкриваєш свою ліву тумбочку? Про розпродаж одягу?
Тепер він обводив очима всю її. Вона не сміла опустити погляд. — Так, — видихнула вона. — Про всі ті речі — на моєму тілі. Вона сама не розуміла, що за дурню верзе.
Чи можливо, щоб з її квартири, з усього міста враз викачали усе повітря?
— Мабуть, тобі слід купити нову нижню білизну, — пробурмотів він, кивком вказавши на її голі ноги. — Схоже, у тебе скінчилися трусики.
Вона не могла опиратися — картинці, яка виринула у неї перед очима: Гант кладе свої широкі долоні на її талію і саджає на столик, який зараз впирається їй у спину, задирає її футболку — власне, свою футболку — і широко розводить їй ноги. Тоді працює язиком, а потім трахає свої членом, доки вона не починає схлипувати від задоволення, кричати від нього — байдуже, аби він лише торкався її, входив у неї…
— Квінлан.
Схоже, тепер затремтів і він. Ніби лише сила волі стримувала його на місці. Ніби він бачив ті самі яскраві картинки і лише чекав її кивка.
Це все ускладнить. Розслідування, його почуття до Шахари, її власне життя…
Хел із ним. Вони розберуться з цим пізніше. Вони…
Повітря між ними наповнилося задушливим димом. Огидним, їдким димом.
— Прокляття, — просичав Гант, різко розвернувшись до плити і яєчні, яку залишив на вогні.