Наче пробудившись від відьомських чар, Брайс кліпнула. Запаморочливий жар зник. О боги. Напевно, після вчорашнього його емоції змішалися, а її були безладні навіть у вдалі дні, і…
— Мені треба вдягатися на роботу, — спромоглася сказати вона і поспішила до своєї кімнати, перш ніж він встиг розвернутися від згорілого сніданку.
Брайс повторювала собі, що вона збожеволіла, — під душем, у ванній кімнаті й під час надзвичайно мовчазної прогулянки з Сирінксом на роботу. Гант летів за нею слідом, тримаючи дистанцію. Ніби теж це усвідомлював.
Впусти когось у своє життя, дай йому силу скривдити тебе — і зрештою кривдою все і закінчиться.
Вона не зможе цього зробити. Не зможе цього витримати.
На той час, коли Брайс дісталася галереї, вона вже змирилася з цим фактом. Підвівши погляд, вона побачила Ганта, який приземлявся на дах, від чого Сирінкс радісно вискнув, і від думки про те, що вона цілий день буде з янголом у замкненому просторі, з єдиною перешкодою в особі Лехаби…
Дякувати довбаній Урд, щойно Брайс відімкнула двері галереї, задзвонив її телефон. Але це був не Рунн, який хотів перевірити, як справи, і не Юніпер, яка хотіла дати Брайс прочуханки за пропущене заняття.
— Добрий день, Джесібо.
Чаклунка не стала розводитися на люб’язності:
— Відчини задні двері. Негайно.
— О, це жахливо, Бібі, — шепотіла Лехаба у напівтемряві бібліотеки. — Просто жахливо.
Дивлячись на гігантський тьмяно освітлений акваріум, в якому нове доповнення до колекції Джесіби вивчало своє нове пристановище, Брайс відчула, як волосся на її руках стало дибки. Гант стояв, схрестивши руки на грудях, і вдивлявся у темряву. Думки Брайс, в яких вони з ним були голі, зникли годину тому.
Темна луската рука вдарила по товстій стінці акваріума, шкрябнувши скло пазурами кольору слонової кістки. Брайс ковтнула.
— Мені цікаво, як взагалі вдалося знайти некка у цих водах?
Наскільки вона знала, некки водилися лише у крижаних морях півночі, і переважно на Панґері.
— Краще б уже кельпі, — прошепотіла Лехаба, ховаючись за своїм маленьким диванчиком. Її полум’я мерехтіло жовтим кольором.
Ніби почувши їх, некк за склом завмер і вишкірився.
Він був майже два з половиною метри завдовжки, і його цілком можна було назвати хельським близнюком русала. Але замість людиноподібних рис некк мав випнуту нижню щелепу з широчезним безгубим ротом, повним тонких, мов голки, зубів. Його банькаті очі були молочно-білого кольору, як у деяких глибоководних риб. Хвіст був переважно напівпрозорий — кістлявий і гострий — а над ним підіймався викривлений, мускулястий тулуб.
Ні на грудях, ні на голові некка не було волосся, а його чотири руки закінчувалися кинджалоподібними кігтями.
Оскільки акваріум займав цілу стіну бібліотеки, можливості уникнути присутності некка не буде, хіба що він сховається за купу чорного каміння на дні резервуара. Істота знову шкрябнула кігтями по склу. На його зеленувато-сірому зап’ястку блиснуло біле татуювання «SPQM».
Брайс піднесла телефон до вуха. Джесіба відповіла після першого ж гудка.
— Слухаю?
— У нас проблема?
— З контрактом Корсакі? — Голос Джесіби був приглушений, ніби вона не хотіла, щоб її підслухали.
— Ні, — Брайс похмуро глянула на некка. — Потвору в акваріумі треба прибрати.
— У мене зустріч.
— Лехаба перелякана мов Хел.
Повітря для некка було смертельним — він міг перебувати на ньому лише кілька секунд, а потім його життєво важливі органи починали відмовляти, а шкіра облазити, немов обпечена. Але Брайс все одно піднялася маленькими східцями праворуч від акваріума, аби впевнитися, що відсік для годівлі, вбудований у решітку над водою, був надійно замкнений. Сам відсік був квадратною платформою, яку можна було підіймати й опускати у воду за допомогою пульта управління на вершині акваріума, і Брайс тричі перевірила, що механізм повністю вимкнений.
Спустившись, вона побачила, що Лехаба згорнулася клубком за книжкою. Жовте полум’я спрайти шипіло і тріскотіло.
— Яке жахливе, мерзенне створіння, — прошепотіла Лехаба зі свого диванчика.
Брайс шикнула на неї і спитала Джесібу:
— Може, ви подаруєте його якомусь мачо-невдасі з Панґери?
— Я кладу слухавку.
— Але він…
Зв’язок обірвався. Брайс плюхнулася на своє місце за столом.
— Тепер Джесіба залишить його назавжди, — сказала вона вогняному духу.
— Чим ти збираєшся його годувати? — спитав Гант, дивлячись, як некк знову випробовує стіну акваріума на міцність, мацаючи скло своїми жахливими руками.