— Некки полюбляють людей, — прошепотіла Лехаба. — Вони затягують плавців на дно ставків й озер і топлять їх, а потім, день за днем, повільно ласують їхніми трупами…
— Яловичиною, — відповіла Брайс. Вона глянула на невеличкі дверцята, за якими були східці, що вели на вершину акваріума, і до горла підступила нудота. — Він отримуватиме кілька стейків на день.
Лехаба зіщулилася.
— А ми не можемо встановити завісу?
— Джесіба просто її зірве.
— Я можу скласти на столі стос книжок — щоб він тебе не бачив, — запропонував Гант.
— Але він все одно знатиме, що я тут. Тепер я не зможу спати, — закопиливши губу, сказала спрайта Брайс.
Брайс зітхнула.
— А якщо ти просто уявлятимеш, що він зачарований принц абощо?
Лехаба вказала на акваріум. На некка, який лежав у товщі води, бив хвостом і вишкірювався до них.
— Принц із Хела.
— Кому захочеться тримати некка у якості домашнього улюбленця? — спитав Гант, розтягнувшись на стільці навпроти Брайс.
— Чаклунці, яка вирішила приєднатися до Дому Полум’я і Тіні та яка обертає своїх ворогів на тварин.
Брайс обвела рукою менші акваріуми й тераріуми, вбудовані у стелажі бібліотеки, а тоді потерла стегно, що нило, під рожевою сукнею. Коли вранці, після кухонного фіаско, вона нарешті набралася сміливості й вийшла зі своєї кімнати, Гант пильно й довго дивився на неї. Утім, нічого не сказав.
— Тобі слід показати ногу медвідьмі, — сказав він зараз, не відриваючи погляду від звіту, надісланого Юстиніаном уранці для отримання сторонньої думки. Брайс спитала, що в цьому звіті, але Гант відповів, що це секретна інформація, та й по всьому.
— Моя нога в порядку, — відповіла вона, не відволікаючись від заповнення деталей контракту Корсакі, який Джесіба прагнула якнайскоріше укласти. Рутинна робота, щоб зайняти голову й руки, але яку все одно потрібно було колись зробити.
Тим паче, що вони знову опинилися у глухому куті. Від Вікторії не надходило жодних звісток щодо результатів Мімір-тесту. Навіщо Даніка викрала Ріг, кому він так знадобився, що через це її вбили… Брайс досі не мала жодного уявлення. Але якщо Рунн не помилявся щодо способу відновлення Рога… Усе це. мало бути якось між собою пов’язано.
І Брайс розуміла, що хоч вони й вбили одного кристалоса, у Хелі чекали інші демони, яких можна було прикликати для пошуків Рога. Але якщо кристалос досі не досягнув успіху — порода, буквально створена принцами Хела для відстеження Рога… Як вона взагалі могла сподіватися його знайти?
А ще ці жахливі, звірячі вбивства… які скоїв не кристалос, а хтось інший. Гант уже надіслав запит на повторну перевірку відеоматеріалів, але поки результатів не було.
Задзижчав телефон Ганта. Він дістав його з кишені, глянув на екран і відклав убік. Брайс, яка сиділа навпроти, встигла лише побачити віконце повідомлення на екрані.
— Не збираєшся відповісти?
— Один із товаришів по службі любить смикати мене за яйця, — скривившись, промовив він.
Утім, коли він підвів на неї погляд, його очі зблиснули. А коли вона посміхнулася у відповідь, знизуючи плечима, він напружено ковтнув — ледь помітно.
— Я відлучуся на деякий час, — вже грубіше сказав він. — За мене почергує Наомі. Я заберу тебе, коли будеш готова.
І перш ніж вона встигла його щось запитати, він зник.
— Я знаю, що минуло багато часу, — сказала Брайс, притискаючи плечем телефон до вуха.
Гант чекав на вулиці, поки вона замикала двері галереї, усміхаючись Сирінксу, який шкрябався зсередини. Зрозумівши, що Брайс поки що не бере його з собою, звір було завив на знак протесту, і Гант, нахилившись, погладив його по пухнастій золотистій голові, після чого Брайс захлопнула двері й замкнула Сирінкса всередині.
— Мені треба звіритися зі своїм графіком, — промовила Брайс, кивком привітавшись із Гантом, який прилетів по неї, як і обіцяв.
Сьогодні вона виглядала прекрасно: яскраво-рожева сукня, перли у вухах, волосся, зачесане назад і закріплене по боках перловими гребінцями до пари сережкам.
Прокляття, навіть «прекрасно» було непідхожим словом.
Коли вона вранці вийшла зі своєї кімнати, він остовпів, мов підліток.
Здавалося, Брайс не помітила його реакції, хоча він припускав, що вона знала, що кожного дня виглядає розкішно. Утім, сьогодні у ній було якесь світло, колір, якого раніше не було, сяйво у її бурштинових очах і рум’янець на шкірі.
Але ця рожева сукня… Вона цілий день відвертала його увагу.
Як те, що сьогодні трапилося між ними на кухні. Він щосили намагався гнати від себе ці думки — забути про те, як близько був до того, щоб почати благати Брайс торкнутися його і дозволити йому торкнутися її. Але все одно цілий день він перебував у напівзбудженому стані.