— Що це насправді таке? — спитала Брайс.
Гант досить добре знав Вікторію, щоб прочитати в погляді примари застереження.
— Це свого роду… наркотик, — відповіла вона Брайс. — Судячи з того, що я змогла дізнатися, його переважно використовують у медичних цілях у дуже малих дозах, але він міг просочитися на вулиці — що призводить до доз, яким далеко до безпечних.
— Даніка не стала би приймати такий наркотик.
— Звісно, ні, — швидко промовила Вікторія. — Але вона підпала під його вплив — весь її одяг був у ньому. Утім, незрозуміло, коли це сталося — до її смерті чи після. Ми збираємося провести тест на зразках одягу Зграї Дияволів і двох останніх жертв.
— Терціан був на М’ясному Ринку, — пробурмотів Гант. — Він міг там його купити.
Але Брайс вимогливо запитала:
— Як він називається? Цей наркотик?
Вікторія вказала на результати у теці.
— Чим є, так і називається. Синт.
Брайс мотнула головою і глянула на Ганта.
— Рунн казав, що та медвідьма згадувала про синтетичну цілющу суміш, яка, ймовірно, здатна відновити… — Вона не доказала речення.
Очі Ганта зробилися темними, як Безодня, а його погляд сповненим тривоги.
— Можливо, це одне й те саме.
Вікторія розвела руками.
— Ще раз кажу: тести ще тривають, але… я просто подумала, що вам варто це знати.
Брайс зіскочила з табурета.
— Дякую.
Гант зачекав, доки вона опинилася біля вхідних дверей, а тоді пробурмотів примарі:
— Тримай це в таємниці, Вікі.
— Уже видалила файли з бази даних легіону, — відповіла Вікторія.
Дорогою до галереї вони майже не говорили. Забравши Сирінкса, також мовчки рушили додому. Лише зайшовши на кухню, Гант сперся на кухонну стійку і сказав:
— Розслідування може зайняти ще деякий час. Але ми наближаємося до розв’язки. Це добре.
Брайс із непроникним обличчям насипала корм у миску Сирінкса.
— Що ти думаєш щодо цього синта?
Гант ретельно обдумав свою відповідь.
— Як ти і казала, він міг потрапити на одяг Даніки у «Реднер Індастріз». Терціан міг просто закинутися ним, сприйнявши за клубний наркотик, перед смертю. І ми досі чекаємо на результати тестів, які покажуть, чи є сліди синту на одязі інших жертв.
— Я хочу дізнатися про цей синт, — сказала Брайс і, діставши телефон, почала набирати номер.
— Можливо, це не варте наших…
— Слухаю? — узяв слухавку Рунн.
— Той синтетичний цілющій препарат, про який ти почув від медвідьми, — що тобі про нього відомо?
— Кілька днів тому вона надіслала мені результати деяких досліджень. Деякі дані були вилучені компанією «Реднер Індастріз», але я ще розбираюся. А що?
Брайс глянула на відчинені двері до кімнати Ганта. Він зрозумів, що вона дивиться на їхню з Данікою фотографію у рамці на комоді.
— На одязі Даніки були знайдені сліди речовини, яка називається синт, — це відносно новий синтетичний лікарський засіб.
І схоже, що він просочився на вулиці й незаконно вживається у високих дозах. Я подумала, що можливо, це один і той же препарат.
— Так, це дослідження присвячене синту, — на задньому плані зашелестіли сторінки. — Він здатен творити неймовірні речі. Тут є список складників — знову ж таки, багато чого було вилучено, але…
Рунн замовчав, і довга пауза відчувалася наче бомба уповільненої дії.
— Але що? — промовив Гант у телефон, нахилившись ближче і почувши, як калатає серце Брайс.
— Одним з інгредієнтів вказана обсидіанова сіль.
— Обсидіан… — Брайс здивовано кліпнула до Ганта. — Чи могли використовувати синт для прикликання демона? Якщо комусь бракує власної сили, чи може обсидіанова сіль у препараті дати можливість прикликати когось типу кристалоса?
— Не впевнений, — відповів Рунн. — Я пошукаю про це інформацію і повідомлю, якщо щось знайду.
— Гаразд, — Брайс шумно видихнула, і Гант відійшов, бо вона знову почала походжати кухнею сюди-туди. — Дякую, Рунне.
Цього разу мовчання Рунна сприйнялося інакше.
— Нема за що, Брайс, — сказав він і поклав слухавку.
Гант пильно поглянув на неї.
— Нам треба з’ясувати, хто продає цю хрінь, — сказала Брайс. — Терціан, напевно, бачився з торговцем перед смертю. Йдемо на М’ясний Ринок.
Бо якщо у цьому місті й можна було знайти цей наркотик, то лише у тій вигрібній ямі.