Він зціпив зуби, коли побачив, як Брайс рушила до прилавка зі шкурами. Довготелеса підлітка — судячи з запаху, перевертниця з родини котячих — була у своїй людській подобі і, сидячи на табуретці, спостерігала за наближенням їхньої парочки. Її довга каштанова коса спадала з плеча і майже торкалася телефона, що його вона без діла тримала у руках.
— Привіт, — промовила Брайс і вказала на купу ворсистих килимків. — Скільки за один?
— Двадцять срібних, — відповіла перевертниця з такою ж нудьгою у голосі, як і на обличчі.
Брайс всміхнулася, провівши рукою по білій шкурі. Шкіра Ганта враз натяглася. Він відчував цей дотик тієї ночі, коли вона гладила його, намагаючись приспати. І відчував зараз, коли вона гладила білу овчину.
— Двадцять срібних за шкуру снігового барана? Хіба вони не дешевші?
— Моя мати змушує мене працювати на вихідних. Вона би розлютилася, якби я продавала їх за звичайною ціною.
— Дуже мило з твого боку, — хихонувши, промовила Брайс. Тоді нахилилася і понизила голос: — Це прозвучить банально, але у мене до тебе є питаннячко.
Гант тримався осторонь, спостерігаючи за роботою Брайс. Зухвала, примітивна тусовщиця у пошуках нових наркотиків.
Перевертниця навіть не підвела погляд.
— Слухаю.
— Ти не знаєш, чи можна десь тут дістати… чогось покайфувати?
Дівчина закотила карі очі.
— Гаразд. Давайте послухаємо?
— Що послухаємо? — невинно перепитала Брайс.
Перевертниця підняла телефон, на якому щось друкувала своїми нігтями кольору веселки.
— Ту маячню, про яку ти розводилася тут і на двох інших складах, — вона показала екран телефона. — У нас тут груповий чат, — дівчина обвела рукою ринок. — Мене вже разів десять попередили про те, що ви двоє тиняєтеся навколо і сиплете занудними запитаннями про наркотики чи щось таке.
Мабуть, це вперше Гант побачив, як Брайс втратила мову. Тож він підійшов до неї і став поруч.
— Гаразд, — сказав він підлітці, — але ти щось знаєш?
Дівчина обвела його очима.
— Думаєш, Кобра б дозволила продавати тут таке лайно, як синт?
— Розпусту і злочини вона дозволяє, — процідив Гант.
— Так, але вона не дурна, — відказала дівчина і закинула косу за плече.
— То ти щось чула, — промовила Брайс.
— Кобра наказала передати вам, що це брудна справа і вона таким не займається — і ніколи не займатиметься.
— Але хтось займається? — напружено спитала Брайс.
Кепські справи. Нічим хорошим це не закінчиться…
— Кобра також наказала передати, щоб ви перевірили річку, — перевертниця знову взялася за телефон, імовірно, щоб написати Кобрі, що передала повідомлення. — Підхоже місце для такої дурі.
— Що ти маєш на увазі? — спитала Брайс.
Дівчина знизала плечима.
— Спитайте русалок.
— Треба проаналізувати усі факти, — сказав Гант Брайс, яка мчала до причалів М’ясного Ринку, — перш ніж заявлятися до русалок і звинувачувати їх у торгівлі наркотиками.
— Запізно, — відказала Брайс.
Він не зміг її зупинити двадцять хвилин тому, коли вона відправила видрою послання Таріону, і точно не зможе зупинити її зараз проханням зачекати і не бігти до річки.
За лічені кроки від причалу Гант схопив її за руку.
— Брайс, русалки не люблять, коли їх неправдиво звинувачують…
— Хто сказав, що це неправда?
— Таріон не наркодилер, і він точно не продає таку заразу, як синт.
— Він може знати того, хто продає, — вона висмикнула руку. — Ми вже давно товчемо воду в ступі. Мені потрібні відповіді. Негайно, — вона примружено подивилася на нього. — Хіба ти не хочеш з усім цим покінчити? Щоб тобі скосили твій борг?
Звісно, Гант хотів, але натомість сказав:
— Імовірно, що синт тут взагалі ні до чого. Нам не слід…
Але вона вже стояла на дерев’яному причалі, не наважуючись глянути у воду, що вирувала унизу. Причали М’ясного Ринку були сумнозвісними звалищами. І годівницями для водяних падальників.
Почувся плюскіт води, і наступної миті на краю причалу вже сиділа могутня фігура русала.
— Яка ж гидотна ця частина ріки, — замість привітання сказав Таріон.
Брайс навіть не посміхнулася і лише промовила:
— Хто у річці торгує синтом?
Усмішка зникла з обличчя Таріона. Гант відкрив рота, щоб заперечити, але русал сказав:
— Не у річці, Довгонога, — він похитав головою. — На річці.
— Отже, це правда. То що це таке? Цілющій препарат, який просочився за межі лабораторії? Хто за цим стоїть?
Гант ступив до неї.