— Таріоне…
— Даніка Фендир, — відповів Таріон і лагідно подивився на Брайс. Ніби знав, ким для неї була Даніка. — Інформація про це з’явилася за день до її смерті. Її бачили з товаром у човні неподалік звідси.
59
— Ти хочеш сказати, що Даніка продавала синт?
Таріон похитав головою.
— Не знаю, чи продавала, чи купляла, чи щось іще, але безпосередньо перед тим, як синт почав з’являтися на вулицях міста, її бачили глупої ночі на човні Допоміжних сил. З контейнером синту на борту.
— Усе завжди впирається в Даніку, — пробурмотів Гант.
Попри шум у голові, Брайс сказала:
— Можливо, вона його конфісковувала.
— Можливо, — погодився Таріон, а тоді провів рукою по рудому волоссю. — Але цей синт — ще те лайно, Брайс. Якщо Даніка була в цьому замішана…
— Не була. Вона би ніколи нічим таким не займалася, — її серце калатало так швидко, що їй здалося, що її зараз знудить. Вона розвернулася до Ганта. — Але це пояснює, чому на її одязі були сліди синту — якщо вона конфіскувала його для Допоміжних сил.
— Можливо, — похмуро промовив Гант.
Брайс схрестила руки на грудях.
— То що таке цей синт?
— Синтетична магія, — відповів Таріон, переводячи погляд між ними. — Спершу це був засіб для зцілення, але, вочевидь, хтось зрозумів, що у суперконцентрованих дозах він може надавати силу, могутнішу за сили більшості ванірів. Короткочасну, але потужну. Століттями його намагалися створити, але це здавалося неможливим. Більшість вважала, що це щось із категорії алхімії — так само малоймовірно, як перетворити будь-який метал на золото. Але, вочевидь, сучасна наука з цим впоралася, — він схилив голову набік. — Це якось пов’язано з демоном, на якого ви полювали?
— Є така ймовірність, — відповів Гант.
— Я повідомлю, якщо отримаю ще якусь інформацію, — промовив Таріон і, не прощаючись, пірнув у воду.
Брайс дивилася на річку в променях полуденного сонця, стискаючи опал у кишені куртки.
— Я розумію, що ти не це хотіла почути, — обережно промовив Гант.
— Її вбили ті, хто створюють синт? Можливо, на тому човні вона конфіскувала їхню поставку? — Брайс заправила пасмо волосся за вухо. — Якщо синт гіпотетично здатен відновити Ріг, можливо, той, хто його продає, і той, хто шукає Ріг, — одна особа?
Гант почухав підборіддя.
— Можливо. Але це також може бути глухий кут.
Брайс зітхнула.
— Не розумію, чому вона ніколи про це не згадувала.
— Мабуть, це не вартувало згадки, — припустив Гант.
— Мабуть, — пробурмотіла вона. — Мабуть.
Дочекавшись, коли Гант рушить до спортзали, розташованої у її будинку, Брайс набрала Ф’юрі.
Вона й сама не знала навіщо. Ф’юрі місяцями не відповідала на її дзвінки.
Судячи з гудків, уже мав увімкнутися автовідповідач, коли Ф’юрі взяла слухавку:
— Привіт.
Брайс із несподіванки плюхнулася на ліжко і випалила:
— Невже ти відповіла?
— Видалася перерва. Багато роботи.
Або, можливо, Юніпер відчитала її за дворічний ігнор.
— Я думала, що ти повернешся, щоб знайти того, хто підірвав «Ворон», — сказала Брайс.
— Я теж так думала, але виявилося, що для цього мені знадобилося б перетинати Хальдренське море.
Брайс сперлася на спинку ліжка і простягнула ноги.
— То за вибухом справді стояли людські повстанці?
Можливо, той знак на ящиках, який Рунн сприйняв за символ Рога, був звичайним логотипом.
— Ага. Але подробиці й імена засекречені.
Ф’юрі стільки разів повторювала цю фразу в минулому, що Брайс втратила лік.
— Хоча б скажи, ти їх знайшла?
Існувала велика ймовірність того, що зараз Ф’юрі гострила свій арсенал зброї за столом одного з шикарних готелів, у яких вона зазвичай переховувалася.
— Хіба я не сказала, що у мене багато роботи?
— Тебе привітати?
На тому кінці пролунав тихий сміх, який досі до чортиків лякав Брайс.
— Чому б і ні, — Ф’юрі замовчала. — Як справи, Бі?
Ніби якимсь чином зникли два роки майже повного мовчання.
— Даніка колись казала тобі про синт?
Брайс могла поклястися, що на задньому плані брязнуло щось важке і металеве.
— Хто розповів тобі про синт? — тихо спитала Ф’юрі.
Брайс вирівнялася.
— Я думаю, що він шириться містом. Сьогодні я зустрічалася з русалом, який сказав, що Даніку бачили у човні Допоміжних сил із контейнером синту — напередодні її загибелі.
Вона важко видихнула.
— Він небезпечний, Брайс. Дуже небезпечний. Ти цим не бався.