— Що, Рунне, закохався?
Він пирхнув.
— Вона зробила нам величезну послугу. Я хочу в будь-який можливий спосіб їй відплатити.
— Гаразд.
Брайс прогортала інші результати пошуку, зокрема патентну заявку «Реднер Індастріз» на виробництво препарату, схвалену десять років тому. Задовго до того, як там почала працювати Даніка.
— У дослідженні сказано, що препарат випускають дуже малими партіями, яких не вистачає навіть для медвідьом і їхньої роботи. Процес створення складний і неймовірно дорогий.
— А якщо… якщо два роки тому з «Реднер Індастріз» викрали партію синту разом із формулою, і Даніку відправили її знайти? А вона, можливо, здогадалася, що викрадачі синту планували за допомогою нього відновити Ріг, і вкрала його раніше за них. І за це вони її вбили.
— Але навіщо тримати це у таємниці? — спитав Рунн. — Чому б не арештувати того, хто за цим стоїть?
— Не знаю. Це лише теорія.
Усе одно краще, ніж нічого.
Рунн знову замовчав. Брайс відчула, що наближається Серйозна Розмова, і приготувалася.
— Я вважаю, що це гідне захоплення, Брайс. Те, що тобі досі не байдужа Даніка і Зграя Дияволів і ти продовжуєш розбиратися у цій справі.
— Я отримала наказ від своєї начальниці та Губернатора, не забув?
— Ти б усе одно стала копати, після того як дізналася, що вбивця не Бріґґс, — він зітхнув. — Знаєш, одного разу Даніка ледь усі ребра мені не порахувала.
— Не може бути.
— Ще й як може. Ми зіткнулися з нею у вестибюлі хмарочоса «Реднер Індастріз», коли я прийшов до Деклана — у нього була якась пафосна зустріч з їхнім керівництвом. Стривай — ти ж зустрічалася з придуркуватим синком Реднера, так?
— Так, — сухо промовила вона.
— Яка гидота. Фу-фу-фу, Брайс.
— Розказуй, як Даніка витирала підлогу твоєю жалюгідною дупою.
Вона відчула, як Рунн на тому кінці усміхнувся.
— Не знаю, як мова зайшла про тебе, але ми з нею зчепилися.
— Що ти їй сказав?
— Чому ти думаєш, що конфлікт спровокував я? Ти що, не знаєш Даніку? Такого гострого язика, як у неї, я ніколи не бачив, — він захоплено прицмокнув, і Брайс стиснуло груди. — Отже, я попросив її передати тобі, що я страшенно шкодую. А вона послала мене в дупу, разом із моїми вибаченнями.
Брайс здивовано кліпнула.
— Вона ніколи не розповідала, що наштовхнулася на тебе.
— Наштовхнулася — це м’яко сказано, — він присвиснув. — Вона ще не здійснила Занурення, а волочила мене по всьому вестибюлю. Деклану довелося втрутитися, щоб її зупинити.
Це було цілком у стилі Даніки. На відміну від того, що Брайс дізнавалася про неї останнім часом.
60
— Притягнуто за вуха, — сказав через годину Гант зі свого місця на дивані поруч із Брайс. Вона поділилася з ним своєю останньою теорію, і його брови здивовано здіймалися з кожним її словом.
Брайс передивлялася сторінки на сайті «Реднер Індастріз».
— Даніка підробляла у Реднера. Вона рідко розповідала про те, що саме робить для них. У відділі безпеки чи щось таке, — вона відкрила сторінку авторизації. — Можливо, у її старому робочому акаунті збереглася інформація про її службові обов’язки.
Злегка тремтливими пальцями вона почала вводити ім’я користувача, яке сотні разів бачила на своєму телефоні в минулому: «ДФендир».
ДФендир — Діфендер. «Захисник». Брайс лише зараз це зрозуміла. У голові залунали різкі слова Ф’юрі.
Брайс відігнала їх і ввела один із паролів Даніки, які вона зазвичай вигадувала нашвидкуруч: 1234567. Відхилено.
— Ще раз кажу, — обережно промовив Гант, — це все притягнуто за вуха. — Він відкинувся на подушки. — Краще подвоїти наші шанси на успіх і разом з Данааном шукати Ріг, а не ганятися за цим наркотиком.
Брайс заперечила:
— Даніка була замішана у цій історії з синтом, але ніколи про це не говорила. Тобі не здається це дивним? Не думаєш, що, можливо, тут приховане ще щось?
— Вона також не сказала тобі правди про Філіпа Бріґґса, — з осторогою промовив Гант. — Або про те, що це вона вкрала Ріг. Можливо, мати від тебе таємниці було для неї звичною практикою.