Брайс у відповідь лише ввела черговий пароль. Тоді ще один. І наступний.
— Нам потрібна повна картина, Ганте, — сказала вона, роблячи ще одну спробу. Їй потрібна повна картина. — Усе це якось пов’язано.
Але всі паролі було відхилено. Жодна зі звичних Даніччиних комбінацій не підходила.
Брайс заплющила очі і, постукуючи ногою по підлозі, почала перераховувати факти:
— Достатньо велика доза синту, ймовірно, здатна відновити Ріг. Одним з інгредієнтів синтетичної магії є обсидіанова сіль. За допомогою обсидіану можна прикликати кристалоса… — Гант мовчав, а вона далі розмірковувала вголос: — Кристалоса створили для пошуків Рога. Отрута кристалоса блокує магію. Медвідьмі потрібна отрута, щоб перевірити, чи зможе вона створити антидот до синту за допомогою своєї магії чи щось таке.
— Що?
Брайс розплющила очі.
— Рунн мені сказав, — вона розповіла йому, як Рунн напівжартома попросив у неї отрути для медвідьми.
Очі Ганта потемніли.
— Цікаво. Якщо ми на порозі того, що синт стане смертельним вуличним наркотиком… то ми повинні допомогти їй з отрутою.
— А що з Рогом?
Він стиснув щелепи.
— Продовжимо шукати. Але якщо торгівля синтом активно зростатиме — не лише у цьому місті, але й по всій території, по всьому світу… то протиотрута просто життєво необхідна, — він пильно подивився на Брайс. — Як ми можемо роздобути трохи отрути для неї?
Брайс шумно видихнула.
— Якщо ми прикличемо кристалоса…
— Ми так не ризикуватимемо, — прогарчав Гант. — Знайдемо інший спосіб дістати отруту.
— Я можу впоратися сама…
— Я не можу впоратися сам, Квінлан. Особливо якщо тобі загрожуватиме небезпека.
Ці слова лунко прокотилися між ними. Його очі спалахнули, переповнені почуттями — якби ж вона тільки наважилася їх прочитати.
Але раптом задзижчав телефон Ганта, і він підняв задницю з дивана, щоб дістати його з задньої кишені штанів. Глянувши на екран, він ворухнув крилами і злегка їх підібгав.
— Михей? — наважилася спитати вона.
— Просто справи легіону, — пробурмотів він і підвівся. — Я відлучуся на якийсь час. За тобою нагляне Наомі, — він вказав на ноутбук. — Продовжуй, якщо хочеш, але, Брайс, давай думати, перш ніж вживати радикальних заходів, щоб дістати отруту.
— Так, так.
Вочевидь, цього було достатньо, щоб Гант міг спокійно летіти собі геть, але він скуйовдив волосся Брайс, нахилився і прошепотів, торкнувшись губами її вуха:
— Джей-Джей би тобою пишалася.
Її пальці ніг піджалися у капцях і ще довго не розгиналися.
Спробувавши ще кілька варіантів пароля, Брайс зітхнула і вимкнула ноутбук. Коло звужувалося — вони наближалися до правди. Вона це відчувала.
Та чи готова вона до цієї правди?
Уранці в неї почалися місячні, врізавшись у її тіло, наче довбаний потяг. Брайс вирішила, що це якраз доречно, враховуючи який сьогодні був день.
Вона вийшла до вітальні й побачила, що Гант готує сніданок. Його волосся досі було скуйовджене після сну. Утім, відчувши її наближення, він напружився. Тоді розвернувся й обвів її очима. Його надприродний нюх вловив зміни в її організмі.
— Ти кровоточиш.
— Кожні три місяці, як годинник.
У чистокровних фейок місячні були взагалі рідко, у людських жінок — раз на місяць, а вона застрягла десь посередині.
Брайс опустилася на стілець за кухонний острівець. Глянула на телефон — жодних повідомлень. Ні від Юніпер, ні від Ф’юрі. Не було навіть розгніваного повідомлення від матері про те, що вона не з’явилася на прийом до медвідьми.
— Тобі щось потрібно? — спитав Гант, ставлячи перед нею тарілку з яєчнею з беконом, а потім чашку кави.
— Я вже прийняла спазмолітик, — вона сьорбнула каву. — Але дякую.
Гант щось буркнув і, розвернувшись, наклав сніданок і собі. Стоячи по інший бік кухонної стійки, він жадібно проковтнув кілька шматочків, а тоді сказав:
— Окрім синту й протиотрути, я думаю, що все крутиться навколо Рога. Треба зосередитися на його пошуках. Після вбивства охоронця храму жертв не було, але навряд чи мисливці за Рогом облишили пошуки, оскільки вже заморочилися по самі вуха. Я відчуваю: щойно ми знайдемо Ріг, убивці позбавлять нас необхідності їх шукати і самі прийдуть до нас.
— Або, можливо, вони вже знайшли місце, де Даніка його сховала, — вона з’їла черговий шматочок яєчні. — Можливо, вони просто чекають Саміту абощо.
— Можливо. Якщо це так, то ми маємо з’ясувати, у кого Ріг. Терміново.
— Але навіть Рунн не може його знайти. Даніка не залишила ніяких підказок, а жодне з останніх місць її перебування не підходить на роль схованки.