Спрямувавши свої чари на отруту, відьма обережно опустила її на таблетку, і вона тієї ж миті зникла, всмоктавшись у синт. Але обличчя жінки лишалося зосередженим. Ніби сконцентроване на тому, що відбувалося усередині таблетки.
— То зараз ваша магія стабілізує отруту всередині таблетки? — спитала Брайс. — Змушує її заблокувати дію синту?
— По суті, так, — відсторонено відповіла відьма, досі зосереджена на таблетці. — Основна частина моєї концентрації йде на те, щоб підтримувати отруту в стабільному стані доти, доки вона не здолає синт. Саме тому я хочу знайти спосіб прибрати себе з цього рівняння — щоб це міг робити будь-хто, навіть без моєї допомоги.
Після цього Брайс замовкла, даючи відьмі спокійно працювати.
Але нічого не відбувалося. Таблетка синту й далі лежала собі у контейнері.
Минула хвилина. Дві. І коли добігала кінця третя…
Таблетка зробилася сірою. А тоді розчинилася у повітрі, розпавшись на мікроскопічні частинки, які теж потім зникли. Й сліду не лишилося.
Тишу порушив Гант:
— Спрацювало?
Відьма кліпнула, дивлячись на порожній контейнер.
— Схоже на те, — вона розвернулася до Брайс. На її чолі блищав піт. — Я би хотіла продовжити експерименти і спробувати знайти спосіб змусити антидот працювати без моєї магії. Утім, я можу надіслати вам флакон з отрутою, коли закінчу, якщо хочете. Дехто любить зберігати такі пам’ятки про подолані труднощі.
Брайс розгублено кивнула. І зрозуміла, що геть не уявляє, що робити далі.
62
Джесіба доволі спокійно відреагувала на дзвінок Брайс, у якому вона пояснила, що їй потрібен відгул до кінця дня. Чаклунка лише наказала, щоб завтра Брайс зранку була на роботі, інакше вона оберне її на ослицю.
Додому з клініки вона полетіла разом з Гантом. Він цим не обмежився і з даху будинку відніс її до квартири на руках. Потім поклав її на диван і наполіг на тому, щоб до кінця дня вона там і лишалася, скрутившись біля нього калачиком і гріючись у його теплих обіймах.
Брайс пролежала би так весь день і вечір, якби не задзвонив його телефон.
Гант саме готував обід. Не відволікаючись, він узяв слухавку.
— Добрий день, Михею.
Навіть з іншого кінця кімнати Брайс почула холодний і прекрасний голос Архангела.
— До мого офісу. Негайно. Разом із Брайс Квінлан.
Одягаючи бойовий костюм і збираючи зброю й шолом, Гант роздумував, чи не сказати Брайс, щоб та сідала на поїзд і забиралася з цього міста. Він знав, що зустріч з Михеєм буде не з приємних.
Брайс шкутильгала, а її рана була досі вразлива, тож він знайшов широкі спортивні штани і допоміг їй вдягти їх просто посеред вітальні. Вона записалася на повторний прийом до медвідьми через місяць, і до нього лише зараз дійшло, що він, можливо, цього не застане.
Або через те, що їхню справу буде завершено, або через те, що зараз станеться у Коміціумі.
Брайс спробувала зробити крок, але Гант підхопив її на руки, виніс із квартири і злетів у небо. Вона майже не говорила, і він також мовчав. Чи були потрібні слова після сьогоднішнього ранку? Його секундний поцілунок був достатньо промовистий. Як і світло, яке засяяло у її очах, — Гант міг поклястися, що бачив його.
Вони перетнули межу, після якої не було вороття.
Гант приземлився на балконі шпилястої вежі Губернатора — центральної з п’яти веж Коміціуму. У зазвичай галасливій приймальні перед кабінетом Михея панувала тиша. Поганий знак. Він поніс Брайс до кабінету. Якщо всі розбіглися, або Михей наказав їм забратися геть…
Якщо він зараз побачить Сандріель, якщо вона зрозуміє, що Брайс травмована…
Настрій Ганта перетворився на окрему смертельно небезпечну істоту. Його блискавка втиналася в шкіру, звиваючись усередині нього, наче кобра, що готується напасти.
Він обережно поставив Брайс перед зачиненими дверима з матового скла. Упевнившись, що вона міцно стоїть на ногах, він відпустив її і, відступивши, пильно вдивився в її обличчя.