Це був зернистий беззвучний запис із палати, оббитої повстю.
У нижній частині відео виднілася плашка: «Штучне посилення при дисфункції фізичних здібностей. Піддослідний № 7».
Посеред кімнати сиділа худюща людська жінка у медичному халаті.
— Що це в біса таке? — спитав Гант. Але він уже знав відповідь.
Синт. Це були науково-дослідницькі випробування синту.
Брайс незадоволено буркнула — дивись далі.
До кімнати увійшов молодий фракієць у лабораторному халаті з тацею медичного приладдя. Відео пришвидшилося, ніби хтось із поспіху збільшив швидкість запису. Дракієць записав основні життєві показники жінки, а тоді вколов їй щось у руку.
Потім він пішов. І замкнув двері.
— То вони… — Гант ковтнув. — Він щойно вколов їй синт?
Брайс коротко угукнула.
Запис тривав. Минула хвилина. П’ять. Десять.
До кімнати зайшли двоє ванірів. Двоє величезних перевертнів-плазунів, які зміряли очима людську жінку, замкнену разом із ними. Усередині Ганта усе стиснулося. І стиснулося сильніше, коли він побачив на їхніх руках рабські татуювання і зрозумів, що це були в’язні. Коли зрозумів — із того, як змії вишкірювалися до жінки, яка, зіщулившись, втиснулася у стіну, — що вони збиралися робити.
Вони кинулися до неї.
Але жінка теж кинулася до них.
Усе відбувалося так швидко, що Гант ледве встигав слідкувати. Той, хто монтував відео, знову вповільнив запис.
Тож він дивився, у всіх подробицях, як людська жінка кидається на двох ванірських чоловіків.
І розриває їх на шматки.
Це було неможливо. Абсолютно неможливо. Хіба що…
Таріон казав, що синт здатен тимчасово наділяти людей силою, могутнішу за силу більшості ванірів. Силою, достатньою для вбивства.
— Ти розумієш, як сильно цього хотіли б людські повстанці? — спитав Гант.
Брайс лише кивком вказала на екран телефону. Зйомка досі тривала.
До кімнати запустили ще двох ванірів. Більших за попередніх. І вони теж перетворилися на шматки м’яса.
На купи плоті.
О боги.
Ще два ваніра. Потім три. Потім п’ять.
Уся кімната зробилася червоною. Ваніри дряпалися у двері, благаючи, щоб їх випустили. Вони благали, дивлячись, як їх супутників безжально розривають на шматки, але зрештою, для них усе скінчилося так само.
Жінка кричала, закинувши голову назад. Кричала від болю чи від люті — без звуку було незрозуміло.
Гант знав, що буде далі. Знав, але все одно продовжував дивитися.
Жінка переключилася на себе. Вона розривала себе на шматки, доки теж не стала купою плоті на підлозі.
Відео обірвалося.
— Певно, Даніка з’ясувала, над чим вони працюють у лабораторіях, — тихо промовила Брайс. — Гадаю, до цих випробувань причетний хтось конкретний… Чи могли вони продати формулу якомусь наркобарону? Той, хто вбив Даніку, зграю й інших, напевно був обдовбаний цим синтом. Або вони вколювали його комусь і нацьковували на потрібних жертв.
Гант похитав головою.
— Можливо, але як все це в’яжеться з демонами і Рогом?
— Може, вони прикликали кристалоса заради його отрути — та й по всьому. Вони хотіли спробувати створити власну протиотруту — на випадок, якщо дія синту обернеться проти них. Може, це взагалі ніяк не пов’язано з Рогом, — сказала Брайс. — Може, саме це ми і повинні були знайти. На флешці є ще два подібних відео, з іншими піддослідними. Даніка залишила їх для мене. Певно, вона знала, що по неї прийдуть. Тоді, на човні Допоміжних сил, коли конфісковувала синт, вона розуміла, що скоро до неї доберуться. Не було ніякого іншого демона, який полював разом із кристалосом. Це була людина — з цього світу. Хтось, хто накачався синтом і використав його силу, щоб зламати захисні чари нашої квартири. А потім убив Даніку і всю зграю.
Гант ретельно обдумував наступні слова, борючись із потоком думок.
— Можливо, Брайс. Але Ріг досі не знайдено. І ми також не знайшли синт, який гіпотетично може відновити Ріг — не знаю, збіг це чи ні. Ми аніяк не наблизилися до розгадки.
Зате ще й як наблизилися до неприємностей.
— Михей уже показав, що буде, якщо хоча б на крок переступити через дозволені межі, — додав він. — Треба пригальмувати з пошуками синту. Переконатися, що цього разу ми не помиляємося. І бути обережними.
— Жодному з вас не вдалося знайти нічого подібного. Чому я повинна пригальмовувати, коли в мене на руках єдина підказка про те, хто вбив Даніку і Зграю Дияволів? Це все пов’язано, Ганте. Я впевнена.