Глісер підійшов ще ближче. І вони побачили, що на баржі була намальована пара зміїних очей. А ящики, нагромаджені на кормі…
— Продає, — виголосив Таріон. Він кивнув у бік високої фігури, яка стояла обличчям до Королеви Змій і, вочевидь, палко дискутувала з кимсь поруч. — Це покупці, — він кивком вказав на фігуру, напівприховану в тіні, що сперечалася з високою. — Мабуть, не сходяться у ціні.
Королева Змій продавала синт. Невже весь цей час за цим справді стояла вона? І за смертю Даніки та Зграї теж, попри своє алібі? Чи вона просто наклала лапу на синт, коли він вийшов за межі лабораторії?
Покупець, який сперечався з Королевою Змій, з очевидним невдоволенням похитав головою. Але його компаньйон, схоже, проігнорував сказане, і кинув перевертниці щось схоже на темний мішок. Вона зазирнула всередину і щось дістала. У тумані блиснуло золото.
— Це достобіса грошей, — пробурмотів Таріон. — Закладаюся, вистачить на всю цю партію.
— Можеш підійти ще ближче, щоб можна було послухати?
Таріон кивнув, і глісер знову помчав уперед. Баржа неясно вимальовувалася у тумані, увага усіх присутніх була прикута до угоди, що відбувалася на борту, а не до тіней навколо.
Королева Змій сказала:
— Гадаю, цього вистачить для ваших цілей.
Брайс знала, що треба подзвонити Ганту і Рунну, викликати сюди всіх легіонерів і воїнів Допоміжних сил, щоб вони накрили це все, поки нова партія синту не заполонила вулиці й не потрапила у ще гірші руки. У руки фанатиків на кшталт Філіпа Бріґґса і його спільників.
Брайс дістала з кишені куртки телефон і вимкнула яскравість екрана. Потім увімкнула камеру і зробила кілька світлин баржі, Королеви Змій і високої темної фігури навпроти неї. Людина це була, перевертень чи феєць — за курткою і каптуром було не розібрати.
Брайс набрала номер Ганта.
— Гадаю, це початок прекрасної дружби, чи не так? — сказала Королева Змій покупцям.
Високий покупець не відповів і лише скуто розвернувся до своїх супутників. У кожному його русі читалося невдоволення, аж раптом ліхтар першосвітла осяяв обличчя під каптуром.
— Хай йому Хел, — прошепотів Таріон.
З голови Брайс зникли всі думки.
Лишилася лише монотонна гучлива тиша, коли вона побачила обличчя Ганта.
66
Брайс не розуміла, як опинилася на баржі. Не знала, що вона сказала Таріону, змусивши його підпливти. Не пам’ятала, як злізла з глісера і забралася на судно.
Але це сталося швидко. Досить швидко, оскільки не встиг Гант зробити й трьох кроків, як Брайс уже стояла на палубі, мокра мов хлющ, і думала, чи її зараз не знудить.
Клацнули пістолети, наведені на неї. Але вона їх не бачила.
Вона бачила лише Ганта, який, різко розвернувшись, дивився на неї широко розплющеними очима.
Звісно вона не впізнала його здалеку. У нього не було крил. Але його могутня статура, зріст, кут нахилу голови… Це все був він.
За ним стояв його супутник, який передавав гроші, — Вікторія. З тіні позаду них вийшов Юстиніан із пофарбованими у чорний крилами, щоб приховати їх у місячному світлі.
Брайс віддалено усвідомлювала присутність Таріона за своєю спиною, який казав Королеві Змій, що її заарештовано іменем Річкової Королеви. Віддалено усвідомлювала, як Королева Змій здавлено розсміялася.
Вона чула лише, як Гант видихнув:
— Брайс.
— Що тут відбувається? — прошепотіла вона. Дощ бив її по обличчі. Вона не могла ні чути, ні видихнути, ні думати. — Що тут відбувається, Ганте? — з надривом знову промовила вона.
— Саме те, на що це схоже, — почувся холодний, глибокий голос позаду неї.
Змахуючи могутніми білими крилами, з туману з’явився Михей. Він приземлився на баржу в оточенні Ісаї, Наомі та ще шістьох янголів у чорних бойових костюмах, озброєних до зубів. Але вони ні кроку не зробили, щоб знешкодити Королеву Змій чи її прибічників.
Ні, вони всі розвернулися до Ганта і його товаришів і націлили на них зброю.
Гант подивився на Губернатора, тоді на Королеву Змій, і тихо прогарчав:
— Кляте стерво.
Королева Змій захихотіла. Вона сказала Михею:
— Тепер ви мій боржник, Губернаторе.
Михей ствердно кивнув.
— Ти нас підставила, — просичала до неї Вікторія, і вінець на її чолі зморщився.
Королева Змій схрестила руки на грудях.
— Коли просочилася інформація, що товар у мене, — сказала вона, вказуючи на синт, — я знала, що варто зачекати і подивитися, хто ж прийде рознюхувати обстановку, — глянувши на Ганта, вона посміхнулася отруйною посмішкою. — Я сподівалася, що це будеш ти, Умбро Мортісе.