— За кілька тижнів ми збираємося у мене, подивитися компанією важливий матч із сонцеболу. Може, приєднаєшся?
— Я пас.
— Приходь хоча б на перший тайм. Якщо не сподобається — не проблема. Підеш коли захочеш.
Вона уважно подивилася на брата, зважуючи його пропозицію. Його простягнуту руку допомоги.
— Чому? — тихо спитала вона. — Чому ти возишся зі мною?
— А чому ти постійно мене відштовхуєш, Брайс? — напружено спитав він. — Справа не лише у тій нашій сварці.
Вона сковтнула, до горла підступив клубок.
— Ти був моїм найкращим другом, — сказала вона. — До Даніки ти був моїм найкращим другом. І я… Зараз це не має значення, — ще тоді вона зрозуміла, що правда не має значення — вона не дозволила їй мати значення. Брайс знизала плечима, ніби це могло полегшити нищівний тягар у грудях. — Можливо, ми могли би почати спочатку. Для експерименту — і тільки.
Рунн усміхнувся.
— То ти прийдеш дивитися матч?
— Цього дня до мене мала зайти Юніпер, але я в неї уточню.
Сині очі Рунна замерехтіли, мов зірки, але Брайс одразу застерегла:
— Але нічого не обіцяю.
Він продовжував усміхатися, коли вона підвелася зі стільця.
— Я залишу для тебе місце.
70
Коли Брайс повернулася з бару, Ф’юрі чекала на дивані. На тому самому місці, де раніше зазвичай сидів Гант.
Брайс кинула ключі на столик біля вхідних дверей, спустила Сирінкса з повідця і промовила:
— Привіт.
— І тобі привіт.
Ф’юрі кинула на Сирінкса погляд, від якого він різко зупинився на півдорозі. Химера всілася пухнастим задком на килим і, виляючи лев’ячим хвостиком, слухняно чекала, коли гостя зволить привітатися і з ним. За мить Ф’юрі так і зробила, почухавши його оксамитові висячі вушка.
— Як справи?
Брайс скинула туфлі, кілька разів покрутила стопами, що добряче нили, і потягнулася до застібки на сукні. О боги, як це неймовірно прекрасно: не відчувати болю у нозі — взагалі. Не чекаючи, доки Ф’юрі відповість, вона потьопала до спальні, знаючи, що все одно її почує.
— Є новини, — невимушено сказала Ф’юрі.
Брайс скинула сукню, полегшено зітхнула, знявши ліфчик, і вдягла спортивки і стару футболку, а тоді зібрала волосся у високий хвіст.
— Дай-но здогадаюся, — сказала вона зі спальні, взуваючи домашні капці, — ти нарешті зрозуміла, що постійно ходити в чорному — це нудно, і хочеш, щоб я допомогла тобі підібрати людський одяг?
Почувся тихий сміх.
— І все ти знаєш.
Брайс вийшла зі своєї кімнати, і Ф’юрі обвела її швидким поглядом асасина. Геть не схожим на погляд Ганта.
Навіть коли вони тусувалися на вечірках, з очей Ф’юрі насправді ніколи не зникав цей холодний блиск. Ця розважливість і стриманість. Але погляд Ганта…
Брайс відігнала від себе цю думку. Це порівняння. Цей кипучий вогонь, який спалахнув у її жилах.
— Послухай, — сказала Ф’юрі, підводячись із дивана, — я вирушаю на Саміт на кілька днів раніше, тож подумала, що тобі слід дещо дізнатися перед моїм від’їздом.
— Що ти мене любиш і будеш часто писати?
— О боги, ти найгірша, — сказала Ф’юрі, проводячи рукою по своєму лискучому бобу. Брайс сумувала за довгим кінським хвостиком, який її подруга носила в університеті. Чомусь із новою зачіскою Ф’юрі виглядала ще небезпечнішою. — Відколи я познайомилася з тобою у тій ідіотській групі, ти була найгірша.
— Так, але тобі це подобається, — мовила Брайс і рушила до холодильника.
Ф’юрі пирхнула.
— Слухай, я тобі дещо скажу, але хочу, щоб ти спершу пообіцяла, що не наробиш ніяких дурощів.
Брайс завмерла, тримаючись за ручку холодильника.
— Як часто ти мені казала, Дурощі — моє друге ім’я.
— Цього разу я серйозно. Я не думаю, що взагалі можна щось зробити, але мені потрібно, щоб ти пообіцяла.
— Обіцяю.
Ф’юрі уважно вдивилася в її обличчя, а потім притулилася спиною до кухонної стійки.
— Михей віддав Ганта.
Вогонь у жилах Брайс перетворився на попіл.
— Кому?
— А ти як думаєш? Клятій Сандріель, ось кому.
Брайс не відчувала ні рук, ні ніг.
— Коли?
— Ти сказала, що не робитимеш дурниць.
— Хіба питати про подробиці — дурість?
Ф’юрі похитала головою.
— Сьогодні вдень. Цей покидьок знав, що віддати Ганта Сандріель буде гіршою карою, ніж публічно його розіп’яти чи запхати його душу в ящик і скинути у море.
Так і було. З багатьох причин.