Ганта відвели до стіни і поставили між двома гвардійцями, які цілковито його ігнорували. На щастя, з цього ракурсу йому не було видно Поллукса і решту тріаріїв Сандріель.
Екрани увімкнулися, і Гант приготувався до того, що мало бути далі. Від зображення, що з’явилося на екранах, у залі запала тиша.
Ганту були знайомі ці кришталеві палати, ці факели першосвітла, яке танцювало на різьблених кварцових колонах, що піднімалися поверхами вище до склепінчастої стелі. Ці сім кришталевих тронів у дальньому кінці зали, розташовані півколом на золотому помості, останній з яких був порожній. Це мерехтливе місто за ними, пагорби, що тягнулися удалечінь і зникали у тьмяному світлі, і Тибр, який темною стрічкою звивався між ними.
Коли на екранах з’явилися астері, усі підвелися зі своїх місць. Й опустилися на коліна.
Хоча астері перебували на відстані майже в десять тисяч кілометрів, Гант міг поклястися, що їхня сила охопила конференц-залу. Що вона висмоктувала тепло, повітря, життя.
Коли він уперше опинився перед астері, то подумав, що ще ніколи не почувався гірше. Його обладунки досі були вкриті кров’ю
Шахари, горло досі дерло від криків на полі бою, утім, він ніколи не стикався з чимсь настільки жахливим. Настільки неземним. Він ніби перетворився на муху-одноденку, а його сила здавалася благеньким подувом вітерцю проти урагану їхньої сили. Ніби його закинули у далекий космос.
Кожен з астері мав силу священної зірки, кожен міг стерти цю планету на порох, утім у їхніх холодних очах не було світла.
Дивлячись крізь опущені вії, Гант помітив, хто ще насмілився підвести погляд від сірого килима, поки шестеро астері роздивлялися присутніх: Таріон, Рунн, Деклан Еммет. І Королева Гіпаксія.
Більше ніхто. Навіть Ф’юрі та Джесіба опустили очі.
Рунн піймав погляд Ганта. І в голові останнього промовив тихий чоловічій голос: «Сміливий крок».
Гант вражено дивився на принца. Він знав, що іноді серед фейців траплялися телепати, особливо серед тих, хто жив на Авалені. Але він ніколи з ними не розмовляв. Особливо подумки.
— Спритний трюк.
— Дар за материнською лінією — який я приховував.
— І ти довіряєш цю таємницю мені?
Якусь мить Рунн мовчав.
— Не можна, щоб бачили, як розмовляю з тобою. Якщо тобі щось потрібно — скажи. Я зроблю все, що в моїх силах.
Гант був шокований, ніби його вразило його ж блискавкою.
— Навіщо тобі мені допомагати?
— Бо ти зробив би все можливе, щоб не дозволити Брайс здійснити обмін і потрапити в лапи Сандріель. Я бачив це на твоєму обличчі, — Рунн завагався, а тоді трохи непевно додав: — І тому, що ти більше не здаєшся мені таким уже придурком.
Кутик губ Ганта вигнувся вгору.
— Навзаєм.
— Це комплімент? — Знову пауза. — Як тримаєшся, Аталаре?
— Нормально. Як вона?
— Повернулася до роботи, зі слів тих, кого я приставив наглядати за нею.
— Добре, — Гант відчував, що якщо продовжить розмову про Брайс, то геть розвалиться на шматки, тож спитав: — Ти знав, Що та медвідьма — це Королева Гіпаксія?
— Hi. He знав, побий мене грім.
Можливо, Рунн хотів ще щось сказати, але заговорили астері. Хором, як завжди. Між ними була своя телепатія.
— Ви зібралися тут, щоб обговорити питання, які стосуються вашого регіону. Ми даємо свій дозвіл, — астері замовкли і глянули на Гіпаксію.
Ганта вразило, що відьма не здригнулася, не затремтіла, коли шестеро астері подивилися на неї — а разом з ними і весь світ — і сказали:
— Ми офіційно визнаємо тебе спадкоємицею покійної Королеви Гекуби Енадор і, у зв’язку з її кончиною, проголошуємо тебе Королевою Вальбарських відьом.
Гіпаксія схилила голову, її обличчя було серйозне. А на обличчі Джесіби не було жодної емоції. Ні натяку на смуток чи гнів через втрату спадку, від якого вона відмовилася. Тож Гант наважився глянути на Рунна і побачив, що той насупився.
Астері знову зверхньо оглянули залу. Найзарозуміліший вигляд був у Ріґелуса, Яскравої Десниці. Його струнка юнацька фігура була насмішкою над жахливою силою, що приховувалася усередині. Астері хором продовжили:
— Можете починати. Нехай сяють над вами благословення богів і всіх небесних зірок.
Голови присутніх схилися ще нижче, на знак подяки за те, що їм узагалі дозволити існувати в їхній присутності.