Щоправда, чаклунка взагалі мало говорила, лише заявила, що Дім Полум’я і Тіні процвітає на смерті й хаосі та не заперечує проти довгої руйнівної війни. За її словами, женці завжди раді переправляти душі мертвих. Від цієї заяви збентежилися навіть Архангели.
Коли годинник пробив дев’яту, усі зайняли свої місця у конференц-залі й Сандріель оголосила:
— Михея терміново викликали. Він приєднається до нас пізніше.
Лише одна особа — тобто, шестеро осіб — могли викликати Михея з Саміту. Сандріель, здавалося, була задоволена тим, що самостійно керувала засіданням, і заявила:
— Ми розпочнемо з того, що русалковий народ пояснить свій недалекоглядний опір будівництву каналу для транспортування наших танків і продовження ліній постачання.
Донька Річкової Королеви, вагаючись, закусила нижню губу. Але Сандріель відповів Капітан Таріон Кетос:
— Коли ваші військові машини руйнують наші устричні мілини і ліси водоростей, недалекоглядним було би промовчати про те, що це знищить наше рибне господарство, — розтягуючи слова, сказав він.
Очі Сандріель спалахнули. Але вона солодко промовила:
— Ви отримаєте компенсацію.
Таріон не відступив.
— Ідеться не лише про гроші. Йдеться про піклування про цю планету.
— Війна вимагає жертв.
Таріон схрестив руки на грудях. М’язи русала заграли під рукавами його чорного лонґсліва. Після урочистого параду і першого дня нескінченних зустрічей більшість учасників переодяглася у значно звичніший одяг для решти переговорів.
— Мені відома ціна війни, Губернаторко.
З цими словами сміливий русал виклично подивився Сандріель у вічі.
Королева Гіпаксія промовила м’яким, але непохитним голосом.
— Занепокоєння Таріона слушне. І не безпідставне.
Рунн випростався, коли всі звели очі на королеву-відьму. Вона теж не відступила перед бурею в очах Сандріель.
— Коралові рифи й ліси водоростей уздовж східних кордонів Раґанського моря, які були знищені дві тисячі років тому під час Сорваккійських Воєн, досі не відновилися. Русалковий народ, який їх розводив, отримував компенсацію, як ви і сказали. Але лише кілька сезонів, — у конференц-залі запала цілковита тиша. — Чи спроможні ви, Губернаторко, платити компенсацію впродовж тисячі сезонів? Двох тисяч? А як щодо істот, які водяться у місцях, що їх ви пропонуєте знищити? Як ви їм платитимете?
— Вони Нижчі. Нижчі за Нижчих, — промовила Сандріель холодним, байдужим тоном.
— Вони діти Мідґарда. Діти Хтони, — сказала королева-відьма.
Сандріель посміхнулася на всі зуби.
— Збавте мене від цих жалісливих дурниць.
Гіпаксія не посміхнулася у відповідь. Вона лише пильно дивилася на Сандріель. У її очах не було виклику, лише явне оцінювання.
Рунн був неймовірно шокований, коли Сандріель першою відвела погляд, закотила очі й зашаруділа паперами. Навіть його батько здивовано кліпнув. І, примружившись, обвів молоду королеву оцінювальним поглядом. Без сумнівів, він замислився, звідки у двадцятишестирічної відьми стільки сміливості. Або про те, що такого може мати Гіпаксія на Сандріель, що змусила Архангелицю поступитися.
Замислився, чи справді королева-відьма стане хорошою нареченою для Рунна — чи кісткою у його горлі.
Джесіба Роґа з іншого боку стола злегка усміхнулася Гіпаксії. Її перший знак визнання юної відьми.
— Канал, — напружено промовила Сандріель, відкладаючи папери вбік, — ми обговоримо пізніше. — Лінії постачання… — Архангелиця завела чергову промову про налагодження поставок військової техніки.
Гіпаксія повернулася до паперів, що лежали перед нею. Але її погляд ковзнув до другого кола столів.
До Таріона.
Русал подарував їй легку, загадкову усмішку — на знак вдячності й визнання.
Королева-відьма ледве помітно кивнула у відповідь.
Таріон невимушеним рухом підняв аркуш паперу, швидко показавши те, що було схоже на декілька рядків позначок — якийсь підрахунок.
Очі Гіпаксії розширилися, і в них сяйнули докір і недовіра, і Таріон опустив аркуш, перш ніж хтось це помітив.
І додав ще одну риску.
Щоки королеви-відьми зашарілися.
Утім, заговорив його батько, тож Рунн проігнорував їхні витівки й розправив плечі, щосили намагаючись вдати зацікавлення. Ніби йому не все одно.