— Він сказав, що у нього зустріч… — пробурмотіла Сандріель.
Камера, з якої велася трансляція, була захована в одній з книжок, прямо над головою Брайс.
Деклан натиснув ще кілька клавіш і вивів зображення на весь екран. Ще кілька маніпуляцій — і конференц-зала наповнилася звуком.
Невимушено посміхаючись, Брайс озирнулася до Михея:
— Чи бажаєте щось до вина? Сиру?
Михей розсівся за столом, роздивляючись розкидані книжки.
— Не відмовлюся.
Брайс угукнула і, заметушившись над візком із закусками, нишком набрала повідомлення.
Воно надійшло на телефон Джесіби і водночас вигулькнуло на екранах конференц-зали.
Одне слово, від якого у Ганта похолола в жилах.
«Допоможіть».
Це було не якесь фамільярне, грайливе прохання. Це стало зрозуміло, коли Брайс підвела очі на камеру.
У них був страх. Нестямний, очевидний страх. Усі інстинкти Ганта забили на сполох.
— Губернаторко, — звернувся Король Осені до Сандріель, — я хотів би отримати пояснення.
Та перш ніж Сандріель встигла відповісти, Рунн тихо віддав наказ, не відриваючи очей від екранів:
— Флінне, відправ загін Допоміжних сил до галереї «Грифон». Негайно.
Флінн миттю дістав телефон, і його пальці забігали по кнопках.
— Михей не зробив нічого поганого, — різко промовила Сандріель до Принца фейрі. — Хіба що продемонстрував свій поганий смак у виборі жінок.
Не стримавшись, Гант загарчав.
Він знав, що Сандріель хльоснула би його холодним вітром, якби його не заглушило одночасне гарчання Деклана і Рунна.
Трістан Флінн у цей час уже говорив з кимсь по телефону:
— Негайно вирушайте до галереї «Грифон». Так, на Старій Площі. Ні — просто йдіть, — роздратовано кинув він. — Це наказ, чорт забирай.
Рунн віддав ще один наказ фейському лорду, але Михей на екрані знову заговорив.
— Бачу, ти по вуха в роботі, — обвів він рукою стіл. — Шукаєш лазівку?
Брайс ковтнула, викладаючи на таріль наїдки для Михея.
— Гант — мій друг.
Ці книжки на столі… це були збірки законів. Усередині Ганта усе обірвалося.
— А, так, — промовив Михей, відкидаючись на спинку стільця. — Це мене в тобі й захоплює.
— Якого хріна там відбувається? — пробурмотіла Ф’юрі.
— Вірність до смерті — і після неї,— вів далі Михей. — Навіть попри всі докази у світі, ти досі не віриш, що Даніка була мало чим краща за якусь блудливу наркоманку.
Сабіна і кілька вовків загарчали. Гант почув, як Амелі Рейвенскрофт сказала їй:
— Треба відправити одну з наших зграй.
— Усі найкращі зграї тут, — пробурмотіла Сабіна, не зводячи очей з екрана. — Навіть голови служби безпеки. Я залишила всього кілька бійців.
Але раптом обличчя Брайс змінилося, спалахнувши, мов сірник. Страх перейшов у яскравий, виразний гнів. Зазвичай Гант був у захваті від цього вогненного погляду. Але не зараз.
«Думай головою, — подумки змолився він. — Будь розсудливою».
Брайс проковтнула образливі слова Михея, роздивляючись таріль із сиром і виноградом,
— Хто взагалі знає, що таке правда? — вкрадливо спитала вона.
— Філософи з цієї бібліотеки, безсумнівно, мали власну думку з цього приводу.
— З приводу Даніки?
— Не вдавай з себе дурну, — посмішка Михея стала ширшою. Він обвів рукою бібліотеку. — Ти знаєш, що переховуючи ці книжки, ти заробила собі квиток в один кінець — до страти?
— Стільки шуму через кілька книжок?
— Люди вмирали за ці книжки, — промуркотів Михей, вказавши на полиці, що височіли навколо. — Заборонені видання, якщо я не помиляюся, багато з яких повинні зберігатися лише в Астерійських Архівах. Еволюція, математика, теорії, які спростовують вищість ванірів і астері. Праці деяких філософів, які, як стверджують люди, існували до прибуття астері, — він тихо засміявся огидним сміхом. — Брехуни і єретики, які визнали свою неправоту, коли астері катували їх, вимагаючи правди. Їх спалили живцем разом з їхніми єретичними книжками, які використали для розпалу. І тим не менш, вони вціліли. Усі знання давнього світу. Світу до астері. І теорії світу, де ваніри не мають над вами влади.
— Цікаво, — промовила Брайс, все ще не розвертаючись до нього обличчям.
— Що саме міститься у цій бібліотеці? — спитав Рунн Джесібу.
Джесіба промовчала. Не сказала ні слова. Утім, погляд її сірих очей обіцяв холодну смерть.
Михей продовжив, мимоволі відповідаючи на запитання принца:
— Ти хоч знаєш, які книги тебе оточують, Брайс Квінлан? Це Велика Бібліотека Партосу.