Його слова дзвоном розійшлися конференц-залою. Джесіба навіть рота не розкрила.
Брайс, треба віддати їй належне, спокійно сказала:
— Як на мене, це все конспірологічна маячня. Партос — це людська казочка на ніч.
— Сказала та, у кого на шиї архезійський амулет, — хихикнув Михей. — Амулет жриць, які колись служили на Партосі й охороняли його. Гадаю, насправді ти все знаєш — знаєш, що проводиш свої дні серед залишків бібліотеки, які вціліли після того, як більша її частина згоріла від рук ванірів п’ятнадцять тисяч років тому.
Гант відчув відразу. Він міг поклястися, що від Джесіби повіяв холодний вітерець.
Михей безтурботно вів далі:
— Чи знаєш ти, що під час Перших Воєн, коли астері віддали наказ, саме на Партосі приречена людська армія вийшла на останній бій проти ванірів? Щоб зберегти докази того, що вони жили тут до того, як відкрилися Розломи, — щоб зберегти книги. Сотні тисяч людей рушили того дня у бій, знаючи, що загинуть і програють війну, — посмішка Михея ставала ширшою. — Усе для того, щоб виграти час для жриць — щоб ті встигли забрати найважливіші томи. Вони завантажили їх на кораблі і зникли. Хотілося би дізнатися, як ці книжки опинилися у Джесіби Роґи.
Чаклунка, спостерігаючи за тим, як на екранах розкрилася її правда, продовжувала мовчати. Але цим вона ніби підтверджувала сказане. Чи було це якось пов’язано з тим, чому вона покинула клан відьом? Або з тим, чому приєдналася до Підземного Короля?
Михей відкинувся на стільці, зашелестівши крилами.
— Я давно підозрював, що тут зберігаються залишки Партосу — знання людства, зібрані за дві тисячі років до прибуття астері. Глянувши на назви деяких книжок на полицях, я зрозумів, що це таки правда.
Відкрилася істина, і всі присутні завмерли. Але Джесіба вказала на екрани і тремтливим голосом сказала Трістану Флінну і Сабіні:
— Накажіть Допоміжним силам ворушитися. Врятуйте ці книжки. Благаю.
Гант зціпив зуби. Ну звісно, ті книжки були для неї важливіші, ніж Брайс.
— Допоміжні сили цього не робитимуть, — холодно промовила Сандріель. Джесіба заціпеніла, й Архангелиця посміхнулася до неї. — І що б там не задумав Михей зробити з твоєю маленькою помічницею, це ще квіточки порівняно з тим, що астері зроблять з тобою за те, що ти приховувала цю брехливу макулатуру…
Але Брайс узяла тацю з сиром і келихом вина.
— Послухайте, Губернаторе, я тут лише працюю.
Нарешті вона розвернулася до Михея. Вона була у спортивному одязі: легінсах і білій футболці з довгими рукавами. Її неоново-рожеві кросівки сяяли у напівмороку бібліотеки, наче першосвітло.
— Біжи, — промовив до екрана Флінн, ніби Брайс могла його почути. — Біжи, Брайс.
Сандріель сердито зиркнула на нього:
— Ти смієш звинувачувати Губернатора у нечесній грі?
Але в її очах світився сумнів.
Фейський лорд проігнорував її і знову втупився в екран.
Гант не міг поворухнутися. А тоді завмер, коли Брайс, поставивши на стіл сирну тарілку і вино, сказала Михею:
— Ви сказали, що шукаєте мене — то ось я, — вона злегка посміхнулася. — Напевно, на тому Саміті страшенно нудно, — Брайс невимушеним жестом схрестила руки за спиною і підморгнула: — Ви знову запросите мене на вечерю?
Михею не було видно того, що бачили інші, коли Деклан вивів на екран друге зображення — як вона почала клацати пальцями за спиною і вказувати на сходи. Німий розпачливий наказ Лехабі і Сирінксу тікати. Але ні спрайта, ні химера не рушили з місця.
— Як ти колись сказала мені, — рівним тоном відповів Михей, — мене це не цікавить.
— Шкода.
Тиша, яка запала у конференц-залі, стала буквально відчутною.
Брайс знову почала подавати знаки за спиною, але цього разу її пальці тремтіли. «Будь ласка, — ніби промовляли її руки. — Будь ласка, тікайте. Біжіть, поки я його відволікаю».
— Сідай, — сказав Михей, вказуючи на стіл навпроти. — Ми можемо все вирішити цивілізовано.
Брайс слухняно сіла і, кліпаючи віями, спитала:
— Що вирішити?
— Що ти віддаси мені Місячний Ріг.
77
Брайс розуміла, що шансів на те, що все скінчиться щасливо, було мало.
Але якщо Джесіба побачила її повідомлення, то, можливо, усе це було не даремно. Можливо, усі дізнаються, що з нею сталося. Можливо, вони зможуть врятувати книги, якщо захисні чари на них витримають гнів Архангела. Навіть якщо чари галереї не витримали.
Вона спокійно сказала Михею: