Брайс впустила книгу. Золотий купол зник. Але коли вона спробувала підвестися на ще не загоєну ногу, та підкосилася. Навіть синт не зміг зцілити її досить швидко, щоб витримати вагу тіла.
Михей витягнув Сирінкса з-за дивана. І поніс до резервуара з некком.
— БЛАГАЮ, — закричала Брайс, не полишаючи спроб підвестися.
Але Михей не вагаючись відкрив двері до маленьких східців, що вели до вершини акваріума. Брайс продовжувала кричати.
Деклан вивів на екрани зображення з камери, встановленої над резервуаром — тієї ж миті Михей відкрив відсік для годівлі. І кинув Сирінкса у воду.
78
Він не вмів плавати.
Сирінкс не вмів плавати. У нього не було шансів вибратися, врятуватися від некка…
Зі свого місця внизу сходів Брайс могла лише мигцем бачити подушечки лап Сирінкса, який несамовито, відчайдушно молотив ними, намагаючись втриматися на поверхні. Вона впустила книжку. Золота бульбашка розірвалася, і вона спробувала підвестися.
З дверей, що вели до сходинок акваріума, вийшов Михей. І за мить ударив її своєю магічною силою.
Сила Архангела перевернула її і притисла долілиць до сходів, відкривши йому доступ до її спини.
Брайс корчилася на сходах. Біль у нозі згасав, його місце заступило німотне поколювання, яке розповзалося її венами. Сирінкс тонув, він…
Михей навис над нею. Вона простягнула руку — до полиці. Її занімілі пальці ковзнули по корінцях книг: «Про Божественне Число», «Ходячі Мерці», «Книга Дихання», «Багатолика Королева»…
Сирінкс борсався у воді, відчайдушно борючись за життя…
А потім Михей спрямував потік розжареного добіла полум’я просто їй у спину. У Ріг.
Вона закричала, хоча вогонь не обпікав, а радше всотувався у чорнило, наповнюючи її колосальною силою. Полум’я перетворювалося на лід і, наче відколоті крижини, рухалося її венами.
Повітря у кімнаті, здавалося, всмоктувало само себе, стаючи все щільнішим і щільнішим…
А потім вибухнуло, розійшовшись по кімнаті несамовитими брижами. Брайс скрикнула, й іній у її венах зашипів у пекучій агонії. Згори почувся звук розбитого скла. А потім нічого.
Узагалі нічого. Вона лежала на землі, здригаючись у болісних судомах колючого льоду і пекучого полум’я.
Михей роззирнувся. Він чекав.
Брайс ледве дихала і, тремтячи, чекала, коли відкриється портал, коли з’явиться якийсь отвір до іншого світу. Але нічого не відбувалося.
В очах Михея спалахнуло розчарування, і він сказав:
— Цікаво.
Це слово було доволі промовисте: він спробує знову. І знову. Байдуже, чи буде вона живою, чи стане купою самознищеної плоті. Її тіло все одно лишиться носієм чорнил Рога — самого Рога. Якщо доведеться, він тягатиме її труп доти, доки не знайде спосіб відкрити портал в інший світ.
Брайс зрозуміла це через кілька годин після нападу кристалоса на Чорній Пристані, коли побачила себе у дзеркалі. І почала підозрювати, що абетка, якою було зроблено її татуювання на спині, була їй незнайома тому, що це була не абетка. Принаймні не та, якою користувалися на Мідґарді. Вона знову переглянула список місць, які відвідала Даніка на своєму останньому тижні життя, і побачила, що неперевіреним лишився лише тату-салон. Тоді вона зрозуміла, що коли зник амулет, на неї напав кристалос. Так само, як демон напав на Ганта у парку, — після того як він торкнувся куртки Даніки у галереї. Ввібрав її запах, насичений запахом Рога.
Брайс напружилася, намагаючись вирватися з невидимої хватки сили Михея. Її пальці ковзнули по корінцю темно-фіолетової книги.
Сирінкс, Сирінкс, Сирінкс…
— Можливо, буде ефективніше вирізати з тебе Ріг, — пробурмотів Михей. З піхов на його стегні з гудінням вискочив ніж. — Боюся, буде боляче.
Палець Брайс зачепився за край книжкового корінця.
«Благаю».
Книга не поворушилася. Михей опустився біля неї навколішки.
«Благаю, — змолилася вона до книжкй. — Благаю».
І книга ковзнула до її пальців.
Брайс вихопила книгу з полиці й розкрила.
Книга вибухнула зеленкуватим світлом. Прямо Михею у груди.
Ударом його швиргонуло на інший бік бібліотеки і закинуло просто у відчинені двері душової.
Туди, де у тіні дверей чекала Лехаба з маленькою книжкою в руках. Вона розкрила її і випустила черговий потік сили у двері, захлопнувши їх.
Магічна сила книжки з шипінням охопила двері душової, щільно їх запечатавши. І замкнувши всередині Архангела.