Сирінкс продовжував скиглити у неї на руках. Підлога галереї були всіяна склом, вікно кабінету Джесіби угорі розкололося на дрізки.
Лехаба померла.
Пальці Брайс стиснулися в кулаки. Перед очима усе розпливалося у червоному світлі аварійних сигналів. Вона чекала, доки синт проникне у її серце. Приймала кожну його руйнівну, шалену, крижану краплю.
Брайс поповзла до вхідних дверей, осколки скла побрязкували на підлозі. Сила, порожня і холодна, вібрувала на кінчиках її пальців.
Вона схопилася за дверну ручку і, підтягнувшись, підвелася. Розчахнула двері на зустріч золотому світлу передвечірнього сонця.
Але вона не вийшла у його промені.
Не для цього Лехаба виграла їй час.
Гант знав, що Лехаба загинула миттєво, наче смолоскип, який занурили у відро з водою.
Припливна хвиля закинула некка на антресолі, де він лежав, борсаючись і захлинаючись повітрям, яке з’їдало його шкіру. Навіть Михея віднесло назад до душової.
Гант мовчки вдивлявся в екрани. Спрайта померла.
— Прокляття, — прошепотів Рунн.
— Де Брайс? — спитала Ф’юрі.
У виставковій залі було порожньо. Вхідні двері були відчинені, але…
— Довбаний Хел, — прошепотів Флінн.
Брайс бігла сходами нагору. До кабінету Джесіби. Лише синт був здатен підживлювати таку швидкість. Лише він міг заглушити біль. І причину цього болю.
Увійшовши до кабінету, Брайс опустила Сирінкса на підлогу — а сама перестрибнула через стіл. До розібраної гвинтівки, що висіла над ним на стіні.
Знищувачка Богів.
— Вона його вб’є, — прошепотів Рунн. — Вона вб’є його за те, що він зробив з Данікою і зграєю.
Перш ніж загинути від синту, Брайс пропонувала своїм друзям стати свідками її останніх митей ясності мислення. Останніх митей її життя.
Сабіна була мовчазна, мов смерть. Але її шалено трусило.
У Ганта підкосилися ноги. Він не міг на це дивитися. Він не буде на це дивитися.
У бібліотеці загриміла магічна сила Михея. Розсуваючи воду, він із зусиллями пробирався до виходу.
Брайс зірвала зі стіни чотири частини Знищувачки Богів і кинула їх на стіл. Потім відімкнула сейф і залізла всередину. Діставши скляний флакон, вона вихилила якесь зілля (ще один наркотик? Хтозна, що чаклунка тримала у сейфі?), а слідом вийняла витончену золоту кулю.
П’ятнадцятисантиметровий патрон, на одному боці якого був вигравіруваний вищирений череп з крилами, а на іншому — два простих слова:
Memento Mori.
Пам’ятай, що помреш. Тепер вони здавалися радше обіцянкою, ніж слабким нагадуванням з М’ясного Ринку.
Брайс стиснула кулю в зубах і підтягнула до себе першу частину гвинтівки. Потім приладнала другу.
Михей підіймався сходами — уособлення смерті.
Брайс різко розвернулася до розбитого вікна, що виходило на виставкову залу. Вона підняла руку і третя частина гвинтівки — ствол — злетіла зі стола до її розведених пальців, піднята у повітря магією, якою Брайс не володіла від природи, а отримала від синту, що вирував у її венах. Кілька рухів — і ствол було зафіксовано.
Брайс побігла до розбитого вікна, на ходу дозбируючи гвинтівку. Жестом вона прикликала останню частину, і невидимий вітер приніс її зі стола. Золоту кулю вона продовжувала тримати в зубах.
Гант ніколи не бачив, щоб хтось збирав зброю, не дивлячись на неї, а швидко наближаючись до мішені. Ніби вона робила це тисячу разів.
А потім пригадав, що таки робила.
Нехай Брайс і була народжена від Короля Осені, але вона була донькою Рендалла Сілаґо. А легендарний снайпер добре її навчив.
Брайс приладнала останню частину і, потягнувши затвор, нарешті зарядила гвинтівку. Вона пригальмувала біля зяючого вікна, стала навколішки і приклала Знищувачку Богів до плеча.
Їй знадобилося дві секунди, аби прицілитися, дві секунди, щоб заспокоїти дихання, і Гант розумів, що ці секунди належали Лехабі. Що ці дві секунди спрайта виграла для подруги ціною власного життя. Це був її подарунок, який Брайс із розумінням прийняла.
Не шанс утекти, ні. Від Михея утекти неможливо.
Лехаба подарувала Брайс дві додаткові секунди, необхідні для вбивства Архангела.
Михей вибухом вибив залізні двері. Металеве полотно вклинилося у дерев’яні панелі на стіні. Губернатор різко розвернувся до відчинених вхідних дверей. До пастки, яку влаштувала йому Брайс.
Тож він не дивився вгору. Він не встиг навіть глянути у бік Брайс, перш ніж її палець зігнувся на спусковому гачку.
І вона випустила кулю прямо у голову триклятого Михея.