81
Час викривився і розтягнувся.
У Ганта з’явилося чітке відчуття того, що він падає назад, хоча він стояв біля стіни, не ворушачи жодним м’язом.
Утім, кава у чашці на найближчому столі нахилилася, і рідина повільно-повільно перекочувалася в один бік…
Смерть Архангела — смерть світової сили — могла зворухнути час і простір. Одна секунда могла тривати годину. День. Рік.
Тож Гант усе бачив. Бачив фантастично повільні рухи кожного присутнього у конференц-залі, невимовний шок, який прокочувався нею, обурення Сандріель, спантеличення зблідлого Поллукса, жах Рунна…
Золота куля продовжувала обертатися у черепі Михея. Продовжувала свердлити кістки і мозкову речовину, тягнучи за собою час.
А потім у розбитому вікні кабінету Джесіби з’явилася Брайс. Із мечем у руках.
Меч Даніки — напевно, вона залишила його у галереї у свій останній день життя. А Брайс, мабуть, сховала його у кабінеті Джесіби, де він зберігався останні два роки. Гант бачив найдрібніші зміни на обличчі Сабіни — як розширилися її зіниці, як сколихнулося її світле шовковисте волосся, коли вона похитнулася, побачивши зниклу сімейну реліквію…
Брайс вистрибнула з вікна до виставкової зали. Гант бачив кожен рух її тіла, бачив, як вона, вигнувшись у польоті, здійняла над головок) меч і важко його опустила.
Він міг поклястися, що древня сталь розсікала саме повітря. А потім розсікла Михея.
Розітнувши його голову навпіл, меч продовжив прокладати собі шлях у його тілі, розрізаючи його на дві частини. Впоратися з такою задачею міг лише меч Даніки.
Гант насолоджувався останніми моментами життя Брайс, поки синт не взяв над нею гору. Чи це були перші ознаки того, що це вже відбувалося — це божевілля, ця чиста, нестямна лють?
Брайс. Його Брайс. Його подруга і… те, що було між ними, було більше за дружбу. Вона належала йому, а він належав їй, і він мав це їй сказати, мав сказати тоді, у вестибюлі Коміціуму, що вона — єдина, хто має і матиме значення для нього. Що він знайде її, навіть якщо на це піде тисяча років. Знайде і зробить усе те, з чого глузувала тоді Сандріель.
Брайс досі перебувала у стрибку, продовжуючи розтинати тіло Михея, з якого фонтанувала кров.
У нормальному часі й просторі, кров розліталася би бризками. Але у цій викривленій реальності кров Архангела піднімалася вгору рубіновими бульбашками, окроплюючи обличчя Брайс і заливаючи її рот, відкритий у крикові.
У цій викривленій реальності він бачив, як синт зцілює кожен поріз і синець на тілі Брайс, поки вона опускалася, розрізаючи Михея навпіл.
Вона приземлилася на зелений килим. Гант очікував почути тріск кісток. Але її литка була повністю зцілена. Останній дарунок синту, перш ніж він її знищить. Але в її очах… він не бачив ні полуди безумства, ні самознищувального божевілля. Лише холодну, блискучу помсту. Дві половини тіла Михея відпали одна від одної, і Брайс знову змахнула мечем. І завдала ще одного удару. Впоперек його тулуба. А потім відрубала голову.
Сигнальні вогні продовжували заливати виставкову залу червоним світлом, але на футболці Брайс однозначно була кров, і з білої вона зробилася багряною. Утім, її очі лишалися ясними. Синт досі не взяв над нею гору.
— Антидот працює, — пробурмотіла Гіпаксія. — Він діє на неї.
Гант похитнувся.
— Я думав, ви надішлете їй лише залишки отрути, — промовив він до відьми.
— Я зрозуміла, як стабілізувати отруту без моєї присутності і… натомість надіслала їй антидот. Просто… про всяк випадок.
А вони ж бачили, як Брайс приклалася до флакона з протиотрутою, наче до пляшки віскі.
У клініці Гіпаксії антидоту знадобилося три хвилини, щоб повністю нейтралізувати синт. І Гант, і відьма довго дивилися на Брайс, рахуючи хвилини, доки синт повністю не зник з її організму.
Брайс спокійно підійшла до комірчини, прихованої за дерев’яними панелями. Дістала червону пластикову каністру. І вилила всі чотири літри бензину на розчленований труп Губернатора.
— Хай йому Хел, — тільки й шепотів Рунн, — хай йому Хел.
Решта присутніх не наважувалися навіть дихати надто голосно. Навіть Сандріель відібрало мову, коли Брайс дістала з шухляди свого стола коробку сірників.
Вона чиркнула сірником і кинула його на тіло Губернатора.
Спалахнуло полум’я. На експонатах навколо неї замерехтіли протипожежні чари.
У Михея не було шансів на порятунок. Чи на зцілення. Жодного шансу після того, що він зробив з Данікою Фендир. Зі Зграєю Дияволів. І з Лехабою.
Брайс дивилася на вогонь. Її обличчя досі було забризкане кров’ю Архангела. А потім вона зрештою підвела очі. І подивилася прямо у камеру. На тих, хто спостерігав за нею.