Ще один демон кинувся до неї з даху, тягнучи до неї вигнуті кігті…
Брайс змахнула мечем Даніки, розітнувши плямисту сіру шкіру демона від черева до шиї. Він завалився на тротуар позаду неї, і шкірясті крила хруснули під його вагою, але Брайс уже мчала далі.
Вона бігла вперед. Вона мусила бігти вперед.
Усі її тренування з Рендаллом, кожна година, проведена серед валунів і сосен у горах навколо її дому, кожна година у міських спортзалах і тирах — усе це було заради цієї миті.
84
Гант не міг відвести очей від екрана, на якому Брайс пробивала собі шлях крізь місто. Ліворуч від нього задзвонив телефон Гіпаксії, і королева-відьма миттю відповіла. А через кілька секунд промовила:
— Що значить мітли знищені?
Деклан перевів її дзвінок на динаміки, й усі присутні почули тремтливий голос відьми на тому кінці лінії:
— Вони всі потрощені, Ваша Величносте. Арсенал конференц-зали також. Вогнепальна зброя, мечі… також гелікоптери й автівки — усе розбито.
Страх скрутив нутрощі Ганта, коли Король Осені пробурмотів: — Михей.
Певно, Архангел зробив усе це на відході, тихо і непомітно. Щоб тримати їх на відстані, поки сам експериментуватиме з силою Рога. З Брайс.
— У мене є гелікоптер, — сказала Ф’юрі. — Я залишила його в іншому місці.
Рунн підвівся і заявив:
— Тоді ми вилітаємо просто зараз.
У Місті Півмісяця вони все одно опиняться лише через пів години.
— У місті справжня бійня, — казала Сабіна у телефон. — Тримайте свої позиції у Місячному Лісі та П’яти Трояндах!
Усі зграї у Допоміжних силах були підключені до цього дзвінка і могли чути одне одного. Деклан натиснув кілька кнопок і підключив телефон Сабіни до динаміків конференц-зали, щоб Допоміжні сили могли також чути і їх усіх. Але деякі зграї взагалі перестали відповідати.
— Негайно відправ довбану вовчу зграю на Стару Площу! — гаркнув Гант до Сабіни.
Навіть на гелікоптері Ф’юрі він усе одно не встигне. Але якби підмога надійшла до Брайс до того, як вона сама зайде до склепу, на який перетворяться Асфоделеві Луки…
— У мене не лишилося вовків для Старої Площі! — відрізала у відповідь Сабіна.
Але Ватажок вовків нарешті заворушився і вказав древнім, скарлюченим пальцем на екран. На відео, яке транслювалося. І сказав:
— На Старій Площі лишилася одна вовчиця.
Тоді всі підвели очі й подивилися туди, куди він вказував. На кого він вказував.
Крізь криваву бійню мчала Брайс. У її руках виблискував меч, завдаючи один за одним численних ударів демонам.
Сабіна ледь не поперхнулася.
— Це ти відчуваєш меч Даніки, Батьку…
Дрейні, невидющі очі Ватажка дивилися на екран. Він приклав руку до грудей і стиснув кулак.
— Вовчиця, — постукав він кулаком по серцю.
Брайс продовжувала пробиватися до Асфоделевих Луків, продовжувала нищити демонів, виграючи час для тих, хто тікав до укриттів.
— Справжня вовчиця.
Ганту до болю стиснуло горло. Він простягнув руку до Ісаї.
— Дай мені свій телефон.
Ісая, не ставлячи жодних запитань і не кажучи ні слова, передав телефон. Гант із пам’яті набрав номер, який не наважився зберегти у своєму списку контактів. Лунав гудок за гудком, коли нарешті почулася відповідь:
— Припускаю, це справді важливо?
Навіть не представившись, Гант прогарчав:
— Ти винна мені послугу.
— Справді? — почулося здивування у низькому грудному голосі Королеви Змій.
Через дві хвилини Гант підвівся зі свого місця, збираючись рушити за Рунном до гелікоптера Ф’юрі, коли задзвонив телефон Джесіби. Чаклунка напружено оголосила:
— Це Брайс.
Гант підвів голову до екранів і справді побачив, що Брайс сунула свій телефон під лямку спортивного ліфчика на плечі, ймовірно увімкнувши гучний зв’язок. Вона обминала покинуті автівки, перетинаючи кордон до Асфоделевих Луків. Сонце почало сідати за обрій, ніби сам Солас вирішив їх покинути.
— Виведи дзвінок на динаміки та об’єднай його з лініями Допоміжних сил, — наказала Джесіба Деклану і відповіла: — Брайс?
Брайс важко дихала. Постріли її гвинтівки громом розколювали повітря.
— Передайте тим, хто на Саміті, що мені потрібна підмога в Асфоделевих Луках — я прямую до укриття біля Брами Смертних.
Рунн перестрибнув через сходи й підбіг до динаміка у центрі стола.