Брайс розвернула зап’ясток, спрямувавши лезо вгору, коли позаду неї задвигтіла земля…
Сіру голову демона пронизав меч.
Масивний меч, щонайменше метр двадцять завдовжки, який тримала в руці висока чоловіча фігура в обладунках. Довге лезо сяяло блакитними вогниками. Такою ж синявою відсвічували лискучі чорні обладунки і чорний шолом. А на грудях чоловіка сяяла емблема — кобра, що нападає.
Це був один з фейських охоронців Королеви Змій.
Бруківка затремтіла під ногами ще шістьох воїнів, які пробігли повз фейця, вихопивши пістолети й мечі. Їхні рухи не були пригальмовані отрутою правительки — ні, вони були смертельно точні.
І разом із фейськими охоронцями Королеви Змій повз Брайс промчали вовки, лисиці й усі представники родини псових, кидаючись у бій.
Брайс підвелася на ноги і кивнула воїну, який її врятував. Феєць лише різко розвернувся, руками у металевих рукавицях демона схопив за плечі й із могутнім криком розірвав його. Розірвав навпіл.
Але найгірші демони Хела продовжували летіти до них, тож Брайс знову вихопила Даніччин меч з-за спини.
Вона подумки спрямувала всю силу в руки і вперлася ногами у бруківку, побачивши, як до неї вулицею мчить черговий демон. Навколо перевертні билися з демонами, утворюючи бар’єр з хутра, зубів і кігтів між ордою, що наступала, й укриттям позаду них.
Брайс зробила обманний випад ліворуч, і коли демон попався на цей її фінт, змахнула мечем. Але клинок не пробив кістку і не дістався до м’яких, вразливих нутрощів. Тварюка заревла, розвернулася і знову кинулася на Брайс. Зціпивши зуби, Брайс виклично здійняла меч угору. Демон був надто розлючений, щоб помітити, що це був ще один обманливий маневр.
Тоді як ззаду на нього напав величезний сірий вовк.
Ітан налетів на демона вибухом зубів і пазурів, так швидко і жорстоко, що Брайс на мить приголомшено завмерла. Вона вже забула, яким велетенським був Ітан у цій подобі — усі перевертні були як мінімум утричі більші за звичайних тварин, але Ітан завжди був крупніший. Як і його брат.
Ітан виплюнув горлянку демона і змінив подобу, в одну мить перекинувшись з вовка на високого хлопця. Його темно-синя футболка і джинси були такі ж закривавлені, як і одяг Брайс, але не встигли вони заговорити, як його карі очі спалахнули тривогою. Брайс різко розвернулася, і в ніс їй ударило прогіркле дихання демона, який каменем падав на неї з неба.
Вона пригнулася і виставила меч угору. Від вереску демона у неї ледь не полопалися барабанні перетинки, коли тварюка, наштрикнувшись на клинок, за інерцією продовжила падати. І розпорола собі черево аж до верху.
Кров бризнула на кросівки Брайс і її рвані легінси, але лише переконавшись, що голова демона покотилася геть, вона розвернулася до Ітана. Тоді як він, вихопивши меч із піхов на спині, розсік навпіл ще одного демона.
Їхні погляди зустрілися, і всі слова, які вона мала сказати, зависли у її очах. У його очах вона теж бачила невимовлені слова, коли він зрозумів, чиї це були куртка і меч.
Але Брайс лише похмуро усміхнулася. Пізніше. Якщо вони якимось чином виживуть, якщо протримаються ще кілька хвилин і дістануться до укриття… Тоді вони поговорять.
Ітан із розумінням кивнув.
Брайс знову кинулася у бійню, розуміючи, що тепер її підживлював не лише адреналін.
— Укриття зачиняються через чотири хвилини, — проголосив Деклан присутнім.
— Чому досі немає твого гелікоптера? — спитав Рунн Ф’юрі. Він підвівся, і Флінн встав разом із ним.
Акстар глянула на свій телефон.
— Він уже летить з…
Двері вгорі розчахнулися, і до конференц-зали ураганом увірвалася Сандріель. З нею не було ні її тріаріїв, ні Поллукса. Вона рушила сходами вниз до центрального стола, й усі замовкли.
Архангелиця глянула на Ганта, який зараз сидів між Гіпаксією і Рунном, і він приготувався до найгіршого. На столі перед ним лежали горсіанські кайданки.
Але Сандріель лише повернулася на своє місце за центральним столом, і Гант припустив, що у неї зараз є серйозніші проблеми. Кидаючи погляди на екрани і розриваючись між різними відеотрансляціями, Сандріель сказала:
— Ми нічим не можемо допомогти місту, поки Брами відкриті у Хел. Нам наказано лишатися тут.
Рунн остовпів.
— Ми потрібні там…
— Ми лишаємося тут, — слова громом розкотилися конференц-залою. — Астері відправляють підмогу.
Гант обм'як на своєму кріслі, і Рунн важко опустився поруч.
— Нарешті, — пробурмотів принц, потираючи тремтливими руками обличчя.