У Брайс з’явилася ідея, і вона замислилася, зважуючи всі за і проти. Варто спробувати. Треба спробувати.
Брайс глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїтися. Даніччин меч тремтів у її руці, наче тростина на вітрі.
Вона зможе. Вона якось знайде спосіб.
Брайс вискочила на слизькі від крові вулиці, тримаючи меч напоготові. Не озирнувшись до укриття за спиною, вона побігла вулицями міста. Образна пам’ять на ходу вела її найкоротшим шляхом. З-за рогу почулося гарчання, і Брайс ледве встигла підняти меч, щоб відбитися від демона. Вона надрубала йому шию і побігла далі, почувши за мить, як він упав на землю. Вона мала рухатися вперед. Мала дістатися Старої Площі…
Вулиці були завалені мертвими перевертнями і воїнами Королеви Змій. А навколо них — ще більше мертвих людей. Більшість пошматовані.
З червоного неба на неї налетів ще один демон…
Брайс закричала, коли він відкинув її, вдаривши об автівку з такою силою, що розбилися вікна. За частку секунди вона відчинила двері й залізла на пасажирське сидіння, коли демон знову напав. Напав на автівку.
Брайс перелізла через бильця і важіль коробки передач, тягнучись до ручки дверей з боку водія. Ривком відчинивши двері, вона ледь не випала на вулицю, але демон так завзято шматував шини з протилежного боку автівки, що не помітив, як вона кинулася геть.
Стара Площа. Якщо вона зможе добігти до Старої Площі.
Двоє демонів кинулися за нею. Їй лишалося тільки бігти містом, яке поволі почала накривати темрява.
Одна. Вона була зовсім одна.
86
Місто почало затихати. Щоразу, коли Деклан вмикав звук із камер різних районів, усе більше криків ущухало, обриваючись один за одним.
Гант розумів, що це був не знак того, що містяни заспокоїлися чи врятувалися.
Портали у Брамах лишалися відкритими. Вечірня заграва на небі поступилася місцем синьо-фіолетовим сутінкам. Гант уявляв, які жахіття надішле Хел, коли настане ніч. У місто повилазять тварюки, які не люблять світло, спеціально виведені й навчені полювати у темряві.
Брайс досі була на вулицях. Одна помилка, один хибний крок — і вона загине.
Її організм не зцілиться, не відновиться самостійно. Бо вона не встигла зробити Занурення.
Брайс перетнула межу Старої Площі. Але вона бігла туди не заради власної безпеки. Ні, вона мчала до Брами Серця, потік демонів з порталу якої припинився. Ніби Хел і справді чекав ночі, щоб почати другий раунд.
Серце Ганта шалено закалатало, коли вона зупинилася за квартал від Брами. Брайс сховалася у ніші найближчого укриття. У світлі ліхтаря першосвітла, встановленого біля входу, вона важко опустилася на землю, слабко стискаючи руків’я меча.
Гант знав цю позу, цей кут нахилу голови.
Це була поза солдата після важкої, жорстокої битви. Виснаженого солдата, який усе ж вирішив скористатися вільною хвилиною, цією останньою миттю, щоб зібратися з силами перед останнім боєм.
Зціпивши зуби, Гант промовив до екрана:
— Піднімайся, Брайс.
Рунн лише хитав головою. На його обличчі був справжній жах. Король Осені нічого не сказав. Він мовчки дивився на свою доньку, зображення якої Деклан вивів на головний екран.
Брайс полізла під куртку, щоб дістати телефон. Її руки так тремтіли, що їй ледве вдавалося його втримати. Але вона натиснула на кнопку на екрані й піднесла телефон до вуха. Гант також знав, що це означало. Це був її останній шанс попрощатися з батьками і дорогими їй людьми.
У конференц-залі пролунав слабкий дзвінок телефону. З-за центрального стола. Гант глянув на Джесібу, але екран її телефону лишався темний. Мовчав і телефон Рунна. Усі принишкли, коли Сандріель достала з кишені телефон. Телефон Ганта.
Архангелиця вражено глянула на нього. З голови Ганта щезли всі думки.
— Віддайте йому телефон, — тихо промовив Рунн.
Сандріель лише витріщалася на екран. Вагалася.
— Віддайте йому довбаний телефон, — наказав їй Рунн.
Гант був у шоці, коли Сандріель послухалася принца. Тремтливими руками він узяв телефон і відповів на дзвінок.
— Брайс?
На екрані він побачив, як її очі розширилися.
— Ганте? — хрипко промовила вона. — Я… Я думала, що ввімкнеться автовідповідач…
— Брайс, скоро прибуде допомога.
Виразний жах, з яким вона дивилася на останні промені сонця, буквально розчавлював Ганта.
— Ні… ні, вони запізняться.
— Не запізняться. Брайс, тобі треба вставати. І бігти до безпечнішого місця. Не наближайся до тієї Брами.