Земля пішла з-під ніг Ганта, коли світло у долонях Брайс, зірка, яку вона витягла зі свого розбитого серця, спалахнула яскраво, наче сонце.
Даніка стояла на колінах на асфальті, завівши руки за скривавлене волосся. Дві вогнепальні рани на її нозі перестали кровоточити, але Брайс знала, що кулі застрягли у стегні подруги і біль від стояння навколішках був нестерпний.
— Тупе стерво, — кинув до неї зміїний перевертень, жорстоким, вивіреним рухом відкриваючи патронник свого пістолета. Скоро принесуть набої— щойно його спільник знайде їх, пістолет буде заряджено.
Біль у пораненій руці Брайс відійшов на другий план. Усе відійшло на другий план, порівняно з цим пістолетом.
Метрів за десять від них димів мотоцикл, а гвинтівка була закинута ще далі до сухих чагарників. Далі по дорозі на холостому ходу стояла фура, вантажний відсік якої був переповнений наляканими тваринами. Куди їх везли, було відомо лише богам.
Вони облажалися. Їхня безрозсудна рятувальна операція провалилася.
Карамельні очі Даніки зустрілися з очима перевертня-гадюки. Лідера цієї жахливої банди контрабандистів. Саме через нього перестрілка, яка відбувалася на швидкості сто п'ятдесят кілометрів на годину, обернулася проти них. Даніка вела мотоцикл, обхопивши рукою ногу Брайс і тримаючи її, поки та цілилася з гвинтівки. Вона вже вивела з ладу два седани, повних таких же огидних покидьків, які збиралися продати бідолашних тварин. Вони вже наблизилися до фури, коли лідеру гаспидів вдалося вистрелити по шинах мотоцикла.
Мотоцикл перекинувся, і Даніка зреагувала з вовчою швидкістю. Вона обхопила Брайс і, закривши її своїм тілом, прийняла основний удар на себе.
Звідси і її зчесана шкіра, і зламаний таз.
— Брайс, — прошепотіла Даніка. Сльози котилися по її обличчі від усвідомлення реальності їхнього грандіозного провалу. — Брайс, я люблю тебе. І мені дуже шкода.
Брайс похитала головою.
— А мені — ні.
Це була правда.
А потім до перевертня підійшов спільник, тримаючи у руці патрони. Звук, з яким вони заряджалися у пістолет, луною відбивався в кістках Брайс.
— Я люблю тебе, Брайс, — схлипнула Даніка.
Слова забриніли між ними, розриваючи серце Брайс.
— Я люблю тебе, — знову сказала Даніка.
Вона ніколи раніше не говорила їй цих слів. Жодного разу за чотири роки університету. Брайс знала, що Даніка нікому їх не казала. Навіть Сабіні.
Особливо Сабіні.
Брайс дивилася, як сльози котилися по гордому, несамовитому обличчі Даніки. Щось клацнуло у її серці. Глибоко в її душі.
— Заплющ очі, Даніко, — тихо промовила вона. Подруга лише пильно подивилася на неї.
Тільки заради цього. Тільки заради Даніки вона зробить це, піде на ризик.
Гравій навколо Брайс затремтів. І поплив угору. Очі Даніки розширилися. Волосся Брайс піднялося, ніби вона була під водою. Або у далекому космосі.
Покидьок закінчив заряджати кулі й наставив пістолет в обличчя Даніки. Його спільник стояв поруч і самовдоволено посміхався.
Брайс витримала погляд подруги і, не відводячи очей, повторила: — Заплющ очі, Даніко.
Тремтячи усім тілом, Даніка послухалася. І міцно заплющила очі.
Перевертень клацнув запобіжником, навіть не дивлячись на Брайс і гравій, який підіймався до неба.
— Так, ти краще стули баньки, паску…
Брайс вибухнула. З потаємного місця у її серці вирвалося біле, сліпуче світло.
Прямо в очі гаспиду. Він закричав, схопившись за обличчя. Яскраво палаючи, немов сонце, Брайс різко подалася вперед.
Забувши про біль, вона миттю схопила його за руку. І викрутила її з такою силою, що перевертень впустив пістолет у її підставлену долоню. Ще один рух — і покидьок розпластався на асфальті.
І тоді вона випустила кулю, призначену для Даніки, йому в серце.
Упавши на коліна, його спільник кричав і буквально виривав собі очі. Брайс знову вистрілила.
Крики припинилися.
Але Брайс продовжувала палати. Підвівшись, вона побігла до фури — до останнього змія, який намагався завести двигун. Даніка тремтіла, стоячи на землі й тримаючи руки за головою, а її очі були міцно заплющені від яскравого світла.