— Душ твій. У нижній шухляді стола є чистий одяг.
Брудні пальці Даніки потягнули дверну ручку. Її щелепи були міцно стиснуті, а старе татуювання на шиї — рогатий, вищирений вовк, який був символом Зграї Дияволів, — забрижило від напруження.
«Справа не у дверях», — зрозуміла Брайс, помітивши затиснуту позу подруги, і глянула на комірчину, яку Даніка не спромоглася зачинити. Меч, відомий як у цьому місті, так і далеко за його межами, стояв притулений до мітли і швабри, а його старовинні шкіряні піхви визирали з-за повної каністри бензину, яким заправляли електричний генератор на задньому дворі.
Брайс завжди дивувало, навіщо Джесібі було возитися зі старомодним генератором — доки на минулому тижні по всьому місту не відключили першосвітло. Після вимкнення електрики здійнялася хвиля мародерства, і коли злодюги з М’ясного Ринку кинулися закидати вхідні двері галереї контрзаклинаннями, намагаючись пробити чари, механічні замки залишилися на місці лише завдяки генератору.
Але… Даніка ховає меч в офісі. Вона хоче прийняти душ. І ця її затиснута поза…
— У тебе зустріч з Правителями Міста?
За ці п’ять років, відколи вони познайомилися на першому курсі в університеті Міста Півмісяця, Брайс могла порахувати на пальцях однієї руки скільки разів Даніка, коли її викликали на зустріч із сімома важливими людьми, спромагалася прийняти душ і перевдягнутися. Навіть виступаючи з доповіддю перед своїм дідусем, Ватажком вальбарських вовків, і перед Сабіною, своєю матір’ю, Даніка зазвичай була у своїй шкіряній куртці, джинсах та якійсь футболці з зображенням старомодного музичного гурту, яка не була брудна.
Певна річ, це страшенно бісило Сабіну, але Альфу Зграї Вбивчого Місяця — головного підрозділу перевертнів Допоміжних сил міста — бісило усе, що стосувалося Даніки — і Брайс.
Не мало значення, що Сабіна впродовж століть була Першою Претенденткою на титул Ватажка вальбарських вовків і наступницею свого батька, який усе старішав, чи те, що Даніка була офіційно другою в черзі. Не тоді, коли роками подейкували, що Даніка може стати Першою Претенденткою, обійшовши рідну матір. Не тоді, коли старий вовк віддав онучці родовий меч після того, як століттями обіцяв Сабіні, що той дістанеться їй і лише аж після його смерті. Клинок покликав Даніку в її вісімнадцятий день народження, наче вовк завив місячної ночі, — так пояснив Ватажок своє неочікуване рішення.
Сабіна не могла забути таке приниження. Особливо коли Даніка носила меч майже всюди — особливо в присутності матері.
Даніка зупинилася в арковому проході, що зяяв на вершині вкритих зеленим килимом сходів, які вели вниз до архіву під галереєю — там зберігалися справжні скарби, що їх і вдень, і вночі охороняла Лехаба. Ось чому Даніка, яка в університеті спеціалізувалася на історії, насправді любила так часто навідуватися сюди — просто щоб пороздивлятися стародавні витвори мистецтва і погортати книги, незважаючи на жарти Брайс щодо її навичок читання.
Даніка розвернулася і заплющила очі кольору карамелі.
— Сьогодні звільняють Філіпа Бріґґса.
— Що? — здригнулася Брайс.
— Вони відпускають його через якусь кляту формальну помилку. Хтось налажав із документацією. Повну інформацію отримаємо на засіданні, — вона стиснула тонкі щелепи, а сяйво першосвітла у настінних бра відбилося від її брудного волосся. — Кепські справи.
Усередині Брайс усе стиснулося. Досі повстання людей відбувалися у межах північних областей Панґери — території, що розкинулася за Хальдренським морем — але Філіп Бріґґс зробив усе можливе, щоб занести їх до Вальбари.
— Але ж ви зі зграєю спіймали його на гарячому просто у його маленькій лабораторії, де він робив бомби.
Даніка постукала чоботом по зеленому килиму.
— Бісова бюрократія, хай би її чорти побрали.
— Він збирався підірвати клуб. Ви ж знайшли його план підриву «Білого Ворона».
Оскільки «Білий Ворон» був одним із найпопулярніших нічних клубів у місті, кількість жертв була би катастрофічною. Попередні вибухи, влаштовані Бріґґсом, були скромніші, але не менш смертельні, і всі націлені на те, щоб спровокувати війну між людьми і ванірами, подібну до тієї, що лютувала у холодніших краях Панґери. Бріґґс не приховував своєї мети: розв’язати глобальний конфлікт, який забрав би мільйони життів з обох сторін. Життів, які не становили цінності, якщо це означало можливість для людей скинути тих, хто їх пригноблював — довгожителів-ванірів з їхнім магічним даром і вищих за них астері, які керували планетою Мідґард зі свого Вічного Міста на Панґері.