Для Ісаї, який бачив, що робить Гант зі своїми ворогами й обраними мішенями, це не було дивиною.
Гант перевів погляд на нього.
Точно. Він же його запитав. Ісая ворухнув білими крилами і відповів:
— Відколи її привезли, вона не сказала ні слова.
Гант знову подивився на Брайс.
— Чи надходив наказ перевести її до іншої кімнати?
Ісая прекрасно розумів, яку саме кімнату Гант мав на увазі. Одну з тих, які були створені для того, щоб змушувати людей говорити. Навіть свідків.
Ісая поправив свою чорну шовкову краватку і без особливої надії подумки попросив п’ятьох богів, щоб до світанку його темно-сірий діловий костюм не вкрився плямами крові.
— Ще ні.
Гант кивнув, його золотаво-коричневе обличчя було незворушне.
Без наказу він точно не займатиметься самодіяльністю. Ісая обвів янгола очима. Сьогодні він був без свого шолома у вигляді черепа, завдяки якому заробив прізвисько, що ним його пошепки називали по всіх закутках Міста Півмісяця, — Умбра Мортіс.
Тінь Смерті.
Невпевнений, що відчуває — полегшення чи стурбованість — через відсутність сумнозвісного шолома, Ісая мовчки передав особистому асасину Михея тонку папку.
Він простежив, щоб не торкнутися своїми темно-коричневими пальцями шкіряних рукавичок Ганта, які досі були у крові, запах якої розповзався кімнатою. Ісая упізнав у ньому запах янгола, отже, інший, напевно, належав Брайс Квінлан.
Ісая кивнув у бік кімнати для допитів, облицьованої білою плиткою.
— Брайс Квінлан, двадцять три роки, напівфейка-напівлюдина. Аналіз крові десятирічної давності підтверджує наявність у неї ванірської тривалості життя. Рівень сили незначний. Занурення ще не здійснила. Записана як повноправна громадянка. Знайдена у провулку з одним із наших, голіруч намагалася не дати його серцю випасти з грудної клітки.
Слова прозвучали наче з вуст безпристрасного лікаря. Але Ісая знав, що Гант прекрасно обізнаний у деталях. Як і сам Ісая. Зрештою, вони були в тому провулку. І розуміли, що навіть тут, у безпечній кімнаті спостереження, було би по-дурному озвучувати делікатні подробиці вголос.
Удвох вони спромоглися підняли Брайс на ноги, але вона одразу завалилася на Ісаю — не від горя, а від болю.
Гант усе зрозумів першим: на її стегні була рвана рана.
Брайс дико борсалася і виривалася, коли вони вирішили знову вкласти її на землю. З її стегна ринула кров, й Ісая викликав медвідьму. Була зачеплена артерія. Те, що вона не померла до їхнього приїзду, було справжнім дивом.
Гант став перед нею навколішки, і вона, брикнувшись, мало не заїхала йому ногою по яйцях. Він міцно вилаявся. Але потім зняв свій шолом. Подивився їй просто у вічі.
І наказав заспокоїтися.
Вона повністю замовкла. Просто дивилася на Ганта порожнім, відсутнім поглядом. Навіть не здригалася від проколів медичного степлера, що його Гант дістав із маленької аптечки, передбаченої у його бойовому костюмі. Вона все дивилася й дивилася на Умбру Мортіса.
Утім, закривши її рану на нозі, Гант не затримався — він кинувся у морок ночі робити те, що вмів найкраще: шукати ворогів і знищувати їх.
Наче помітивши кров на своїх рукавичках, Гант вилаявся, зірвав їх і кинув до металевої урни біля дверей.
Потім янгол почав гортати тоненьке досьє Квінлан. Чорне волосся, що сягало плечей, спадало на його непроникне обличчя.
— Схоже, це твоя компетенція: звичайна розпусна тусовщиця, — сказав він, гортаючи сторінки. — Який сюрприз, — додав він, і кутики його рота вигнулися в неприємній посмішці, — вона сусідка Даніки Фендир. Самої «Принцеси вечірок».
Це прізвисько використовувалося лише у 33-му Легіоні — тому що ніхто у Місяцеграді, навіть фейська знать, не наважився б це сказати. Але Ісая жестом запропонував Ганту читати далі. Умбра Мортіс покинув провулок, так і не дізнавшись усього масштабу лиха.
Гант продовжив читати, і його брови підскочили.
— Урд мене візьми.
Ісая чекав цього.
Темні очі Ганта розширилися.
— Даніка Фендир мертва? — Він читав далі. — Разом з усією Зграєю Дияволів, — він похитав головою і повторив: — Урд мене візьми.
Ісая забрав папку.
— Паршиві справи, друже мій.
Гант стиснув щелепи.
— Я не знайшов жодних слідів демона, який це зробив.
— Знаю, — побачивши запитальний погляд Ганта, Ісая пояснив: — Якби знайшов, то зараз тримав би в руках не теку, а відрубану голову.