Тож вона залишила йому і титул, і меч. І якомога частіше намагалася відкрити Рунну очі на справжню природу їхнього батька, навіть попри те, що це тільки сильніше обурювало короля.
Брайс зберігала би цю палку, сяйливу таємницю до самої смерті. Але вона зрозуміла, що повинна зробити для свого міста. І для всього світу.
З її грудей вилилися залишки світла. Усе воно дощенту було зібране у її долонях.
Брайс ніколи раніше цього не робила — не виймала зірку повністю. Вона лише сяяла й засліплювала і ніколи не прикликала полум’яне ядро з глибини свого тіла. Її ноги підкосилися, і вона зціпила зуби, намагаючись втримати світло на місці.
Принаймні їй вдалося востаннє поговорити з Гантом. Вона не очікувала, що він зможе відповісти на її дзвінок. Вона думала, що одразу ввімкнеться автовідповідач, і вона зможе сказати усе, Що хотіла. Те, чого досі не казала йому вголос.
Не дозволяючи собі думати про це, вона зробила останній крок до кварцової арки Брами.
Вона була Зоренародженою, усередині неї містився Ріг, полагоджений і тепер наповнений її світлом.
Це мало спрацювати.
Кварц Брами Серця був провідником. Призмою, здатною приймати світло й силу і переломлювати їх. Брайс заплющила очі, згадуючи веселки, якими була прикрашена ця Брама в останній день життя Даніки, коли вони разом прийшли сюди. Аби загадати бажання.
Це мало спрацювати. Останнє бажання.
— Зачинися, — прошепотіла Брайс, тремтячи усім тілом.
І виплеснула пригорщу зоряного світла у прозоре каміння Брами.
88
У Ганта не лишилося слів ні в голові, ні в серці, коли Брайс виплеснула своє палаюче зоряне світло у Браму.
Біле світло вибухнуло й відбилося від прозорого каміння Брами.
Потоки світла заповнили площу і полетіли далі кварталами. Демони, які потрапляли під сяйливу хвилю, кричали, засліплені, і тікали геть. Ніби згадавши, кому воно колись належало. Згадавши, як Зоряний Принц знищував ним їхні орди.
Рід Зоренароджених продовжився — у двох нащадках.
Рунн, який зблід мов полотно, продовжував стояти навколішках і дивитися на свою сестру та яскраву, блискучу Браму. На те, що Брайс явила світові. На її справжню сутність.
Вона була його суперницею. Загрозою усьому, що він мав успадкувати.
Гант знав, на що були здатні фейрі, щоб вирішити суперечки щодо їхнього трону.
Брайс володіла світлом зірки, небаченим ще з часів Перших Воєн. Джесіба виглядала так, наче побачила привида. Ф’юрі вражено витріщилася на екран. Коли сяйво згасло, Ганту перехопило подих.
Порожнеча у Брамі Серця зникла. Брайс якимсь чином спрямувала своє світло крізь Ріг — і закрила портал.
У приголомшеній тиші конференц-зали вони спостерігали, як Брайс, притулившись спиною до Брами, сповзла на шиферну плитку. Кришталева арка продовжувала сяяти. Тимчасовий прихисток, який змусить демонів двічі подумати, перш ніж наблизитися до Зоренародженої спадкоємиці.
Але решта Брам у місті лишалися відкритими.
Почулися гудки — вихідний дзвінок, підключений до динаміків зали. Гант обвів приміщення очима у пошуках винуватця і побачив Короля Осені з телефоном у руках. Але феєць, вочевидь, був настільки охоплений люттю, яка спотворювала його обличчя, що не переймався про те, що його дзвінок чули всі присутні. Деклан Еммет навіть не спробував від’єднати його від аудіо системи, коли Ембер Квінлан узяла слухавку і промовила:.
— Хто це?..
— Ти всі ці роки знала, що вона — Зоренароджена фейка і брехала мені, — випалив король.
Ембер не розгубилася.
— Я чекала цього дзвінка більше двадцяти років.
— Ти стерво…
Почувся глухий, болісний сміх.
— А хто, по-твоєму, прикінчив тоді твоїх горлорізів? Не я і не Рендалл. Вони схопили її і тримали за шию. А нас тримали на мушці, — знову смішок. — Вона зрозуміла, що вони збиралися зробити зі мною. З Рендаллом. І засліпила їх до чортової матері.
«Що засліплює Провидицю?»
Світло. Світло, випущене Зоренародженим.
Брайс усе ще сиділа біля арки і важко дихала. Ніби прикликання тієї зірки й наповнення Рога забрало у неї всі сили.
Рунн пробурмотів — радше самому собі, ніж до когось:
— У тих книжках було сказано, що за часів Перших Воєн було кілька Зоренароджених. Я сказав це їй, а вона… — Він повільно закліпав. — Вона вже це знала.