— Ти знала про те, що сталося на даху між Брайс і Юніпер? — хрипко спитав її Гант.
Його буквально спустошили слова Брайс, коли вона натякнула на те, що збиралася зістрибнути з даху. Коли він почув, що міг втратити її ще до їхнього знайомства. Рунн розвернувся до них і болісний вираз на його обличчі підтвердив, що він відчував те саме.
— Брайс довгий час була привидом, Ганте, — не відволікаючись, промовила Ф’юрі. — Вона вдавала зворотне, але так було.
Гелікоптер зрештою піднявся у повітря.
— Ти повернув її до життя.
90
Тремтячи усім тілом, Брайс сиділа, спираючись на сяйливий кварц Брами, прикута виснаженням до місця.
Вдалося. Якимось дивом їй вдалося.
Вона не дозволяла собі ні захоплюватися зробленим, ні боятися наслідків — коли її батьки й астері про це дізнаються. Вона не знала, скільки ще її зоряне світло сяятиме у Брамі. Але, можливо, воно протримається до приходу допомоги. Можливо, це змінило ситуацію.
Можливо, вона змінила ситуацію.
З кожним подихом їй обпікало груди. Тепер чекати лишилося недовго. Допомоги чи смерті — вона не знала.
Але лишалося недовго. Як би все не скінчилося, Брайс знала, що кінець уже близько.
— Деклан каже, що Брайс досі біля Брами Серця, — повідомила Ф’юрі через плече.
Гант не відривав очей від усіяного зірками небосхилу. Місто було темною тінню, яку переривало лише слабке сяйво у його центрі. Брама Старої Площі. Брайс.
— А Гіпаксія каже, що Брайс ледве може рухатися, — додала Ф’юрі, і в її рівному голосі почулася нотка здивування. — Схоже, вона виснажена. Вона не зможе дістатися до наступної Брами без допомоги.
— Але світло воріт захищає її? — спитав Рунн, перегукуючи вітер.
— Доки демони не перестануть боятися світла Зоренароджених, Ф'юрі перевела дзвінок на динаміки гелікоптера: — Еммете, радар засік три бойові машини з заходу. По них є якась інформація?
Нарешті. Нарешті на допомогу йде хтось іще. Якщо вони зможуть доставити Брайс до кожної з Брам, а вона зможе зібрати достатньо зоряного світла, щоб наповнити Ріг, то кривава бійня припиниться.
Через кілька секунд відповів Деклан, його голос затріскотів у динаміках над головою Ганта:
Вони зареєстровані як імперські танки.
Пауза у його голосі змусила Ганта міцніше стиснути кулемет.
— Це Астерійська Гвардія, — пояснила Гіпаксія. — 3 пусковими установками сірчистих ракет, — різкішим голосом вона сказала Королю Осені та Ватажку вовків: — Виводьте ваші війська з міста.
Кров Ганта похолола в жилах.
Астері відправили своїх гвардійців розібратися з демонами. І з Брайс.
Вони збиралися стерти місто на порох.
Сірчисті ракети не були звичайними бомбами з хімічних речовин і металу. Це була чиста магія, створена Астерійською Гвардією: поєднання їхніх янгольських сил вітру, дощу і вогню в одну гіперконцентровану сполуку, яку стримувало першосвітло і яку випускали з пускових установок. Там, де падали ракети, знищувалося усе живе і квітнули руїни.
Щоб зробити ракети ще більш смертоносними, їх нашпигували заклинаннями, які вповільнювали зцілення. Навіть для ванірів. Єдиною розрадою для тих, у кого летіли ці ракети, було те, що для запуску був потрібен який час, і між прильотами наставала тимчасова тиша. Невелика, оманлива розрада.
Ф’юрі натиснула кілька кнопок на комутаторі.
— Увага астерійським підрозділам один, два і три, говорить Ф’юрі Акстар. Відступіть, — відповіді не було. — Я повторюю: відступіть. Скасуйте місію.
Тиша.
— Це Астерійська Гвардія, — сказав Деклан. — Вони не стануть тобі відповідати.
У динаміках затріскотів голос Короля Осені:
— Ніхто з Імперського Командування не відповідає на наші дзвінки.
Ф’юрі розвернула гелікоптер на південь. І тоді Гант побачив: з-за обрію проривалися чорні танки, кожен завбільшки з невеличкий будинок. На їхніх боках були зображені імперські символи. Усі три рухалися до Міста Півмісяця.
Танки зупинилися біля Оборонного Муру. Металеві пускові установки на них прийняли вертикальне положення.
Гримнув постріл, і сірчисті ракети перелетіли через міські стіни, палаючи яскравим золотим світлом. Після першого вибуху Гант змолився, щоб Брайс встигнула покинути Браму і знайти укриття.
Брайс задихалася від пилу й уламків, її груди важко здіймалися. Вона спробувала поворухнутися — але марно. Її спина…