Але вони лише мовчки продовжували дивитися одне на одного.
Тож Брайс злегка потерлася об його ерекцію, через що він засичав, і вона пирхнула зі сміху.
— Одного мого томного погляду достатньо, щоб ти — як ти там казав мені? Закипів, як той чайник?
Його рука знову поповзла по її спині, повільно й зосереджено.
— Я вже давно закипаю від тебе.
Його рука зупинилася на її талії, а великий палець почав ніжно погладжувати її ребра. З кожним щемливим рухом між її ногами розливалися млосні відчуття.
Гант повільно усміхнувся, ніби прекрасно це усвідомлюючи, а потім нахилився і поцілував її підборіддя.
— Ти готова? — промовив він проти її розчервонілої шкіри.
— О так, — видихнула вона. А коли він поцілував її під вухом, змусивши вигнути спину, сказала: — Пригадую, ти обіцяв трахати мене, поки я не забуду своє ім’я.
Він поворухнув стегнами, впинаючись у неї своїм членом і обпікаючи навіть крізь одяг.
— Якщо ти цього хочеш, крихітко, то так і буде.
О боги. Їй перехопило дихання. Вона думала лише про його губи, які блукали її шиєю, його руки і цей солідний, прекрасний член, який впинався у неї. Вона хотіла, щоб він опинився усередині неї. Негайно. Хотіла відчути Ганта, відчути його тепло і силу навколо себе. Усередині себе.
Брайс розвернулася до Ганта обличчям і осідлала його. Вона з задоволенням помітила, що його дихання було таке ж рване, як і її. Його руки тримали її за талію, а великі пальці все гладили і гладили, ніби він був двигуном, який чекав її команди, щоби з ревом запуститися.
Брайс нахилилася і легко поцілувала його в губи. Один раз. Другий.
Гант затремтів, щосили стримуючись і дозволяючи їй досліджувати його рот.
Але Брайс відхилилася, піймавши його затуманений, розпалений погляд. Слова, які вона хотіла сказати, застрягли їй у горлі, тож вона сподівалася, що він і так усе зрозуміє, і поцілувала його тепер уже чисте чоло. Провела щільну лінію легких, ковзних поцілунків по тому місцю, де раніше було татуювання.
Тремтлива рука Ганта поповзла з її талії вгору і зупинилася над її серцем, що нестримно калатало.
Брайс важко ковтнула, здивовано помітивши, що їй запекло в очах. І що імлисті очі Ганта також блищать. Їм вдалося, вони вибралися. Разом.
Гант нахилився вперед, тягнучись до неї губами. Брайс подалася йому назустріч, обвивши руками його шию і зануривши пальці у його густе, шовковисте волосся.
У квартирі пролунав пронизливий дзвінок телефона.
Вона могла проігнорувати його, проігнорувати весь світ…
«Дзвінок з… Дому».
Важко дихаючи, Брайс відсторонилася.
— Ти відповіси? — глибоким гортанним голосом спитав Гант.
Так. Ні. Можливо.
«Дзвінок з… Дому».
— Вона дзвонитиме, доки я не візьму слухавку, — пробурмотіла Брайс.
Вона злізла з колін Ганта і стала на занімілі ноги. Його пальці затрималися на її спині. Вона намагалася не думати про те, що обіцяв їй цей дотик, наче він так само неохоче відпускав її, як і вона його.
Брайс побігла до вітальні і встигла взяти слухавку, перш ніж увімкнувся автовідповідач.
— Брайс? — Її мати плакала. Цього було достатньо, щоб залишки збудження немов змило крижаною водою. — Брайс?
Вона видихнула, повернулася до спальні й винувато глянула на Ганта, який, зрозумівши, махнув рукою і відкинувся на ліжку, шелестячи крилами.
— Привіт, мамо.
Від материних схлипів вона сама могла розридатися, тож Брайс рушила до ванної кімнати. Вона була бруднюща — рожеві кросівки стали майже чорні, легінси були порвані й закривавлені, а футболка висіла клаптями. Вочевидь, до одягу першосвітло не дійшло.
— Усе гаразд? Ти в безпеці?
— Усе добре, — відповіла Брайс, відкривши холодну воду, і роздяглася. — У мене все добре.
— Що це шумить?
— Душ.
— Ти врятувала місто, здійснила Занурення і не спроможна повноцінно приділити мені увагу?
Брайс усміхнулася і, ввімкнувши гучний зв’язок, поклала телефон на раковину.
— І багато тобі відомо?
Ставши під душ, вона засичала від крижаних струменів, але вони остудили залишковий жар між ногами і п’янке бажання, що затьмарювало її розум.
— Твій біологічний батько наказав Деклану Еммету зателефонувати мені й усе розповісти. Гадаю, цей покидьок нарешті зрозумів, що він переді мною в боргу.
Брайс нарешті відкрила гарячу воду і намилила голову.
— Він дуже злий?
— Розлючений, — вона додала: — Ще й ЗМІ оприлюднили історію про… про те, хто твій батько, — Брайс почула, як мати скрипнула зубами. — Вони знають, скільки магічної сили ти отримала. Стільки ж, скільки й у нього, Брайс. Більше, ніж у нього. Це серйозна справа.