— Послухай, я розумію, що ти виснажений, але чи не міг би ти прилетіти сюди? Допомогти мені розібратися з цим лайном? Ці міряння причандаллями швидко закінчаться, коли вони побачать, що ми керуємо вдвох.
Гант намагався реагувати спокійно, придушивши досаду. Схоже, їхнім голим забавкам із Брайс доведеться зачекати.
Тому що рабське татуювання на його зап’ястку означало, що він досі мав коритися Республіці, досі належав комусь, а не собі. Список його можливих варіантів був такий собі. Йому пощастить, якщо він залишиться у Місяцеграді у власності того, хто посяде місце Михея і, можливо, у рідкісні вільні хвилини бачитиметься з Брайс. Якщо його взагалі випускатимуть з Коміціуму.
Прокляття, якщо його взагалі залишать у живих після того, що він зробив із Сандірель.
У нього затремтіли руки. Від збудження не лишилося й сліду.
Але він слухняно почав перевдягатися і потягнув футболку через голову. Він знайде спосіб лишитися в живих — спосіб повернутися до життя з Квінлан, яким він тільки-но почав насолоджуватися. Не стримавшись, він глянув на свій зап’ясток.
І вражено закліпав.
Брайс саме прощалася зі своєю збоченою матір’ю, коли телефон сповістив про дзвінок на другій лінії. Номер був невідомий, що означало, що це могла бути Джесіба, тож Брайс запевнила Ембер, що вони поговорять завтра, і переключилася:
— Слухаю.
— Отак ви вітаєте всіх, хто вам дзвонить, Брайс Квінлан? — спитав молодий чоловічий голос.
Вона знала цей голос. Знала худорлявого юнака, якому він належав, за підлітковою зовнішністю якого приховувалося древнє чудовисько — астері. Вона так часто бачила і чула його по телевізору, що загубила лік.
— Вітаю, Ваша Сяйносте, — прошепотіла вона.
96
Їй додому подзвонив Ріґелус, Яскрава Десниця астері. У Брайс так тремтіли руки, що вона ледве тримала телефон біля вуха.
— Ми бачили ваші сьогоднішні дії і хотіли висловити свою вдячність, — промовив мелодійний голос.
Вона ковтнула, замислившись, чи знає наймогутніший з астері, що вона стоїть у рушнику з мокрою головою, з якої на килим крапає вода.
— Нема за що.
Ріґелус тихо засміявся.
— У вас був важкий день, міс Квінлан.
— Так, Ваша Сяйносте.
— День, повний сюрпризів — для всіх нас.
Ми знаємо, хто ви і що ви зробили.
З зусиллям переставляючи ноги, Брайс попрямувала до вітальні. У дверях своєї кімнати стояв Гант. Його обличчя було бліде, а руки мляво висіли вздовж тіла.
— Щоб показати вам, наскільки глибока наша вдячність, ми би хотіли зробити вам послугу.
Цікаво, чи сірчисті ракети теж були послугою. Але Брайс лише сказала:
— Це необов’язково…
— Це вже зроблено. Упевнені, що ви будете задоволені.
Брайс знала, що Ганту було чутно голос на лінії, коли він підійшов до неї.
Але він лише простягнув руку. Татуйований зап’ясток з офіційним знаком поверх рабського тавра.
Звільнений.
— Я…
Брайс схопила Ганта за руку, а тоді поглянула на нього. Але на його обличчі не було радості — почувши голос у її телефоні, він зрозумів, хто дарував йому свободу.
— Ми також віримо, що ця послуга послужить нагадуванням вам і Ганту Аталару. Ми щиро бажаємо, щоб ви лишилися у місті та проводили свої дні у мирі й вдоволеності. Щоб використання дару ваших предків приносило вам радість. І щоб ви утримувалися від використання іншого дару, нанесеного на вашу спину.
Використовуй зоряне світло для фокусів на вечірках і ніколи в житті не користуйся Рогом.
Це питання робило її найбільшою ідіоткою на Мідґарді, але вона запитала:
— А як же Михей і Сандріель?
— Губернатор Михей вчинив самоправство і погрожував знищити невинних громадян імперії своїм свавільним підходом до конфлікту повстанців. Губернаторка Сандріель отримала по заслузі через недбалий контроль власних рабів.
В очах Ганта блиснув страх. Брайс була певна, що в її також. Усе не могло бути так просто — так легко. Мав бути якийсь підступ.
— Звісно ж, це делікатні питання, міс Квінлан. Їхнє публічне розголошення призведе до великих проблем для всіх причетних.
Для вас. Ми вас знищимо.
— Усіх свідків обох подій було повідомлено про потенційні наслідки.
— Ясно, — прошепотіла Брайс.
— Щодо прикрого руйнування Місяцеграда: ми беремо на себе повну відповідальність. Сандріель повідомила нас, що місто евакуйоване, і ми відправили Астерійську Гвардію знищити нашестя демонів. Сірчисті ракети були крайнім заходом, спрямованим на порятунок усіх нас. Це неймовірне щастя, що ви знайшли рішення.