Акстар на справжнісінький підсмажений тост, принесуть більше клопоту, ніж користі.
— Так, — відповів Ісая. — Ф’юрі була з нею в клубі.
Гант насупився. Але тут Вікторія знову нахилилася до Брайс:
— Ми намагаємося знайти того, хто це зробив. Ви можете надати нам якусь інформацію?
Перед примарою сиділа порожня оболонка.
Вікторія промуркотіла вкрадливим голосом, почувши який люди зазвичай були готові їсти в неї з рук:
— Я хочу вам допомогти. Хочу знайти вбивцю. І покарати його.
Вона залізла до кишені жакета, дістала телефон і поклала його екраном догори на стіл. Його зображення вмить вивелося на маленький монітор у кімнаті спостереження, і розпочалася відеотрансляція. Ісая і Гант по черзі дивилися то на примару, то на монітор, на якому одне за одним почали вигулькувати повідомлення.
— Ми завантажили дані з вашого телефона. Ви можете просвітити мене щодо цього?
Скляний погляд Брайс упав на маленький екран, який з’явився з прихованого відсіку в лінолеумній підлозі. На ньому відображалися ті самі повідомлення, які зараз читали Ісая і Гант.
Перше було від Брайс:
«Вечори перед телеком — для шмаркатих щенят. Приходь пограти з дорослими сучками».
Наступним було коротке й темне відео. Зображення було рване, а хтось, хто знімав, голосно заливався і тремтів від сміху. Брайс показала в камеру середній палець, схилилася над доріжкою білого порошку — світлошукача — і вдихнула його своїм веснянкуватим носом. Вона сміялася на записі так радісно і живо, що зараз, сидячи на стільці у кімнаті, скидалася на випатраний труп. Брайс на відео заверещала у камеру:
— ЗАПАЛЮЙ, ДАНІКО-О-О-О!
Письмова відповідь Даніки була саме такою, яку й очікував Ісая від Лідерки вовків, яку він бачив лише звіддаля на офіційних заходах і яка, схоже, вміла створювати проблеми всюди, де з’являлася:
«НЕНАВИДЖУ ТЕБЕ, СТЕРВО. НЕ ЧІПАЙ СВІТЛОШУКАЧ БЕЗ МЕНЕ. КОЗА».
Справді, «Принцеса вечірок».
Брайс відповіла через двадцять хвилин:
«Я тут перепихнулася з одним у туалеті. Не кажи Коннору».
Гант похитав головою.
Але Брайс мовчки сиділа, поки Вікторія спокійно зачитувала повідомлення.
Даніка відповіла:
«І як, сподобалося?!!?»
«Непогано, трохи попустило хотілку».
— Це не стосується справи, — пробурмотів Гант. — Зупини Вікторію.
— У нас є наказ.
— У пекло накази. Ця бідолашна зараз зірветься, і добром це не скінчиться.
Потім Брайс припинила відповідати Даніці.
Але Даніка й далі строчила повідомлення. Одне за одним. Упродовж наступних двох годин.
«Передача закінчилася. Де ви, шельми?»
«Чому не відповідаєш на дзвінки? Ну все, дзвоню Ф’юрі».
«Де, БЛЯХА, ця Ф’юрі?»
«Юніпер ніколи не бере з собою телефон, тож із нею я навіть не заморочуватимуся. Де ти є?!!!»
«Мені підкотити у клуб? Зграя звалює через десять хвилин. Припини трахатися з незнайомцями у туалеті, бо зі мною йде Коннор».
«БРА-А-АЙС. Сподіваюся, ти розізлишся, побачивши 1000 сповіщень».
«Торн каже, щоб я перестала тобі писати. Я сказала йому, щоб не пхав свого довбаного носа у мої справи».
«Коннор каже, що тобі слід подорослішати і припинити сидіти на мутній наркоті, бо так роблять лише лузери. Він не зрадів, коли я сказала, що не впевнена, чи дозволю тобі зустрічатися з таким лицемірним ханжею».
«Усе, за п’ять хвилин виходимо. Побачимося, смокталко. Запали там».
Брайс, не кліпаючи, уп’ялася поглядом в екран. Її змучене обличчя у світлі монітора було хворобливо-білим.
— Більшість камер у будинку зламані, але та, що в коридорі, все ж змогла записати звук, хоча відеозйомка і не функціонувала, — спокійно промовила Вікторія. — Увімкнути?
Брайс мовчала. Тож Вікторія увімкнула аудіозапис.
З динаміків почулося приглушені гарчання і крики — досить тихі, щоб стало зрозуміло, що камера у коридорі вловлювала лише найгучніші звуки, які долинали з квартири. А потім хтось заревів — диким вовчим ревом: «Досить, прошу…»
Слова обірвалися. Але аудіозапис продовжувався.
Даніка Фендир кричала. На задньому плані почувся удар і тріск — наче її жбурнули об меблі. А камера все продовжувала записувати.
Крики не вщухали, лунали знову і знову. Паузи були викликані всього лиш збоями у системі камери. Приглушене харчання і ричання було злісне і лихе, а Даніка схлипувала, просячи пощади, плакала і кричала, благаючи нападника зупинитися…